16 вересня на українських екранах виходить багатостраждальна екранізація культового роману “Дюна” Френка Герберта від канадського режисера Дені Вільньова. Стрічка, що повинна була вийти ще в 2020 році, через пандемію коронавірусу була перенесена на 2021.
Враховуючи невдалі попередні спроби екранізації культового роману, Вільнову випала амбітна задача. Але чи вдалось режисеру впоратись з перенесенням фантастичного світу Герберта на великий екран читайте в нашій рецензії.
У далекому майбутньому нащадок могутнього дому Атрідів Пол (Тімоті Шаламе) починає бачити загадкові сни про далеку пустельну планету Араксіс.
Також по темі: Травми та переломи: як знімали фільм Нестримні Вгадай фільм по одному кадру: тест для справжніх кіноманів Вони стали культовими. Топ фільмів зі Сільвестром СталлонеУ той же час імператор всього людства призначає батька Пола герцога Лето (Оскар Айзек) новим правителем Араксісу. Нове призначення обіцяє неймовірні перспективи для дому Атрідів, адже на пустельній планеті видобувають прянощі – надважливу речовину, що допомагає імперським навігаторам прокладати шлях космосом.
Проте з перспективами над дім Атрідів приходять і нові загрози. Адже до цього на Араксісі володарював інший могутній рід Харконненів, що не бажає так просто змиритись з втратою такого потужного джерела влади.
Тепер Полу потрібно вижити у суворому пустельному світі, дізнатись правду про себе і свої видіння, а також налагодити контакт з корінним народом Араксісу фрименами.
Після фільмів “Прибуття” та “Той, хто біжить по лезу” Дені Вільньов закріпився в Голлівуді як талановитий постановник масштабної фантастики.
І хоча остання стрічка не окупилася в прокаті, його зацікавленість в новій екранізації “Дюни” і призначення режисером не стали сюрпризом.
Більше того, ім’я канадського режисера втілювало надію на якісне перенесення світу Герберта на великі екрани, чого не вдалось до цього ні Алехандро Ходоровскі, ні Девіду Лінчу, ні авторам однойменного міні-серіалу.
І багато в чому Вільньов досягнув мети, адже нова “Дюна” – це надзвичайно велична, візуально насичена і епічна фантастика, проте і вона вийшла не ідеальною.
Ім’я Дені Вільньова стало відомим у світі в першу чергу завдяки плеяді важких, похмурих і закручених трилерів, що він зняв в першій половині десятих років.
У 2016 році режисер переключився на амбітну фантастику, проте свої методи не змінив, адже і в “Прибутті” і в “Тому, хто біжить по лезу” достатньо елементів з попередніх робіт режисера – це і похмурий сетінг, і складний закручений сюжет, і несподівані сюжетні повороти.
При цьому, темп у стрічках канадського режисера зазвичай був неквапливим і досить повільним. Але те, що так добре працювало в попередніх стрічках, не завжди йде на користь “Дюні”.
Головне, що треба зазначити, “Дюна” – екранізація лише половини роману Френка Герберта, і саме це є головною проблемою стрічки. Вона скоріше відчувається пілотним епізодом серіалу, а не повноцінним фільмом.
Через це Вільньову не вдається вибудувати нормальний темпоритм в стрічці – за дві з половиною години важко визначити де ж знаходиться справжня її кульмінація.
Повільна подача матеріалу, з якою раніше канадському режисеру вдавалось досить вдало справлятись також тягне “Дюну” вниз, адже більша частина фільму виявляється лише експозицією і розставлянням фігур на шаховій дошці.
Саме тому здається, що все найцікавіше станеться в продовженні, яке Вільньов вже пообіцяв, але яке не обов’язково буде зафільмованим.
Однак, якщо не зважати на обривістість основного сюжету і проблеми з ритмом, “Дюні” Вільньова все ще є що запропонувати глядачу.
По-перше, “Дюна” – це дійсно масштабна і епічна космічна фантастика, якої вже давно не було на екранах.
Візуально нова стрічка канадського режисера – це справжнє величне полотно, що малює новий захоплюючий світ майбутнього.
Величезні космічні кораблі, гігантські піщані хробаки, таємничі культури і могутні роди… Можливо, Вільньову і не вдається зробити ідеальне кіно, але йому точно вдалось показати новий, дихаючий і живий всесвіт, де у величезній імперії людства аристократи все також борються за владу, в той час як пригноблені народи б’ються за виживання власної культури.
У будуванні нового фантастичного світу Вільнову допомагає вражаючий продакш-дизайн та приголомшливі спецефекти, і, здається, в майбутньому сезоні нагород, на цьому поприщі у “Дюни” конкурентів не буде.
Не менш приголомшливим є і саундтрек, що написав Ганс Ціммер. Заради нього композитор навіть відмовився від роботи над “Тенетом” Крістофера Нолана.
Окрім цього, “Дюна” може похизуватись по-справжньому зірковим акторським складом: Тімоті Шаламе, Оскар Айзек, Ребека Фергюсон, Дейв Батіста, Хав’єр Бардем, Зендая, Дшош Бролін, Стелан Скарсгард, Джейсон Момоа та інші.
Настільки потужний ансамбль зірок тільки підкреслює епічність і масштабність проекту.
Загалом “Дюна” – це непоганий пролог до більш масштабної і епічної історії.
Стрічка, звісно, страждає від власної ваги і хронометражу, може цілком справедливо вважатись повільною і затягнутою, проте Вільньову вдається намалювати хоча б половину епічного полотна. Подивитись “Дюну” є сенс хоча б тому, що настільки масштабного видовища вже досить давно не було на великих екранах.
І, звісно, варто піти до кінотеатру, аби побачити продовження і фінал цієї історії.
Нагадаємо, раніше ми публікували рецензію на фільм Шан-Чі та Легенда Десяти Кілець.
Фото: IMDb
