Перевантажений блокбастер в азіатському стилі: рецензія на стрічку Шан-Чі та Легенда Десяти Кілець

Шан-Чі та Легенда Десяти Кілець. Після майже двох років відсутності в прокаті, на екрани виходить вже друга стрічка від студії Marvel.

Після не надто переконливого сольного фільму про Чорну Вдову, Кевін Файгі пропонує глядачу зануритись у дивовижний світ азіатських бойових мистецтв та чудернацької міфології. 

І хоча Шан-Чі може вразити візуальним стилем та постановкою бійок, і хоча нова стрічка від Marvel може відрізнятись обгорткою, насправді це типове супергеройське кіно про походження героя, до того ж передбачуване і жанрово переобтяжене.

Молодик азійського походження за ім’ям Шон (Симу Лю) живе в Сан-Франциско і працює паркувальником. Разом із своєю подругою Кеті (Аквафіна) вони ганяють на дорогих авто, вечорами співають в караоке, а також не розуміють, чим займатись в житті.

Проте одного разу на Шона і Кеті в автобусі нападають таємничі найманці, після чого і відкривається секрет головного героя: насправді він нащадок лідера організації найманих вбивць “Десять кілець” Венву (Тоні Люн Чу Вай), і навіть звуть його не Шон, а Шан-Чі.

Тепер Шан-Чі потрібно зіткнутись у конфронтації з батьком та власним минулим.

“Шан-Чі та Легенда Десяти Кілець”, у першу чергу, може здатися стрічкою, що заточена конкретно під азіатський ринок. Адже вперше на всіх основних ролях задіяні актори азійського походження.

Такий трюк Кевін Файгі вже робив з “Чорною Пантерою”, і тоді це спрацювало: стрічка отримала позитивні відгуки від критиків та глядачів, а також завоювала свою жменю нагород, в тому числі й три статуетки “Оскар”.

“Шан-Чі” навряд чи спіткає така ж доля та успіх, і причин цьому досить багато.

По-перше, головна проблема “Шан-Чі” полягає в досить дивній структурі, адже по суті це приблизно три різні за жанром фільми, об’єднані в один.

На початку нова стрічка від Marvel здається шпигунським бойовиком про бойові мистецтва, а в кінці вона перетворюється на епічне (і досить банальне) фентезі про злу істоту, що хоче знищити увесь світ.

І все це подається вперемішку з досить міцною сімейною драмою.

І хоча режисеру стрічки Дестіну Креттону вдається більш-менш поєднати всі жанрові елементи між собою, впоратись із ритмом  він не зміг: стрічка аж занадто різко скаче від адреналінових бійок на тлі хмарочоса до драматичних флешбеків, а від них до епічних боїв фентезійних істот.

У результаті, страждає цілісність, а хронометраж в 132 хвилини тільки обтяжує загальний наратив.

А про що ж взагалі фільм? Яка його центральна ідея? На це питання відповісти теж досить важко.

“Шан-Чі” одночасно розповідає історію чужака, що не вписується на чужині, піднімає тему батьків та дітей, засуджує помсту та підхід “око за око”, і навіть мимохідь протиставляє західний світогляд східному.

Проблема лише в тому, що окрім теми сім’ї всі інші подані дуже поверхово і, чесно кажучи, не дуже цікаво.

Інша проблема “Легенди десяти кілець” в тому, що це кіно позбавлене харизми. Звісно, можна все списати на студію Marvel та її вимоги, проте саме у цієї стрічки дуже мало по-справжньому цікавих елементів, які можуть зачепити глядача.

Звісно, тут є декілька камео, що порадують фанатів, але на цьому все. Акторський склад виявився блідим, і окрім Аквафіни всі грають доволі посередньоє. Ообливо яскраво це видно на прикладі Симу Лю, про героя якого не так вже і багато можна сказати.

І це доволі дивно, адже саме з кастинговими рішеннями у студії Marvel майже завжди все було чудово. Проте, можливо, це навіть не проблема актора, адже сам персонаж Шан-Чі прописаний дуже ліниво і стандартно.

Загалом “Шан-Чі та Легенда про Десять Кілець” вийшла типовим фільмом Marvel про походження героя, і якщо ви бачили хоча б одну таку стрічку, то великих сюрпризів для вас не станеться.

Єдине чим стрічка відрізняється, так це азіатським колоритом і бійками.

І от що-що, а бійки вийшли по-справжньому крутими. Можливо, саме заради них і варто сходити в кіно.

Нагадаємо, раніше у нас виходила рецензія на фільм Круелла.

Фото: IMDb

Кирило Пищиков