Огляд на книгу Євгенії Кузнєцової Спитайте Мієчку.
Вже завтра всі будуть нишпорити під подушками і шукати чи то подарунки, чи то різочку від Святого Миколая. І незалежно від поведінки і настрою, в такі дні хочеться дива, чудес і свята. Навіть, якщо прикриваєшся фразою «мені все одно».
Моє «особисте диво» цього року – книга Євгенії Кузнєцової «Спитайте Мієчку».
Тож, почнемо з моїх стосунків із цим романом. Бо вони таки зав’язалися 🙂
Вперше примітила цю книгу в когось з букблогерів в Інстаграмі. Перша думка «ага, треба почитати». Проте, чомусь відклала цей момент.
Далі стався зі мною «Книжковий Арсенал», куди я потрапила в останній день і з думками, що «ну, от візьму одну книгу і все». Аж самій зараз смішно – «Арсенал» і одна книга. Ну, не буває так 🙂
Додому їхала з купою новинок і серед них була «Спитайте Мієчку». Деякий час вона потім стояла на полиці.
І от у липні, коли мене накривало від спеки і особистих переживань, на допомогу прийшла ВОНА. 260 сторінок, які почали повертати мене до життя.
Фото: Таня Герасько
Євгенія Кузнєцова сказала на презентації роману, що «ця книга не виводить з емоційної рівноваги». І я погоджуся, вона врівноважує та надихає.
Ця історія про підтримку, про сімейні цінності, про родину, внутрішній комфорт і про власні місця сили. Тут немає драми-драми, що прекрасно. Та й, власне, авторка не ставила собі за мету цього драматизму. І я за це вдячна. Бо ж по-різному у всіх родинах.
Важко описувати цю книгу і не спойлерити, тому більше саме #книговражень.
От вам знайоме відчуття, коли хочеться загорнутися в ковдру, заварити величезну чашку чаю, взяти пухкого пиріжка з вишнями, а може й з чорницями – не важливо. Важливо, що стає тепло, затишно і смачно. От саме затишно і смачно мені було з цим романом.
Кожна сторінка загортала в плюшевий блакитний плед з головою. Кожна героїня і герой оживали в уяві нараз.
«Спитайте Мієчку» – історія трьох поколінь жінок. З глибокими сенсами у буденності розмов і палючих днів вирішального літа.
Старенька Тея зі столітньою мудрістю, вільна Марія з півстолітнім бажанням дихати на повну. Трійця сестер, Мія, Ліля і Марта, які на роздоріжжі і поставили літо на паузу.
І яблуневий сад з півтисячею дерев, який шорохкотить бур’янами і шумить легким липневим вітерцем в голові.
Жінки в цій книжці такі різні за характерами, і такі близькі по духу. В деяких моментах це напів погляди, напів фрази, але з глибиною і сенсом.
Говорять у романі жінки, діють у романі жінки. Але тут ти зустрічаєш і справжність чоловіків, коли вони кохають і хочуть допомагати.
І, звичайно, діти. Діти в цій родині – скарб. Вони зближують, вони надихають, наповнюють сенсами, додають рішучості.
Книга написано легко і невимушено. Її шарм у простоті і зрозумілості. В історію пірнаєш і споглядаєш, проживаєш, часом переживаєш.
Роман увійшов до короткого списку у номінації Книга року BBC – 2021. І, якщо хочете зрозуміти чому саме ця книга – вперед до #книговражень!
Заглавне фото: Pexels
Також по темі: «Інший Айнштайн». Теорія відносності ціною в життя 13 світів «Солодкого життя». Огляд на книгу Як відчути тілом те, що відкидає розум?
