13 світів «Солодкого життя». Огляд на книгу

Таня Герасько

Book-блогерка

Огляд на книгу Романа Малиновського Солодке життя.

Коли я від чогось/когось у захваті, мені відбирає мову, здатність аналізувати відключається. Я в емоційному потоці і підсвідомо відчуваю – це кайф.

От, власне, щось схоже сталося під час прочитання збірки оповідань Романа Малиновського «Солодке життя». Книга вийшла цього року і вже отримала чимало схвальних відгуків. А я вже маю власні #книговраження.

Насамперед ця книга для вдумливого читання, краще смакувати поволі кожен шматочок цього «Солодкого життя». Проковтнути можна і за декілька годин, але рекомендую насолодитися письменницькою майстерністю автора.

Це дебют Романа Малиновського і, як на мене, він не просто вдався – мені вкололи дозу «літературного кайфу».

Першу історію, другу, ти розумієш, що тобі добре, але все шукаєш підвоху. Далі розслабляєшся, ловиш ритм і починаєш насолоджуватися процесом (трактувати – читанням).

Швидкість емоційного задоволення наростає з кожним рядком, і ось ти на піку, прикриваєш обличчя розкритою книгою, і далі одна думка: «та ладно». Потім хочеться чаю, загорнутися у плед, скрутитися калачиком, щоб не розплюскати внутрішнього тепла і задоволення, та дивитися на небо.

А тепер з небес на землю і до деталей!

Вибагливий читач оцінить стиль, звороти, описи, ритм історій та емоційний контрастний душ від пережито-прочитаного. Американські гірки просто. Ну, правда 🙂

Особливо прекрасне занурення в атмосферу життя героїв та їхній світ. Реально чуєш «тріпотіння мерехтливих метеликів»-ножиць перукарок, відчуваєш запах жіночого тіла, просякнутий ароматними східними ефірними оліями.

Розумієш настрої та занепокоєння від політичних та військових подій, і тебе вмить переносить в моменти найстрашніших терактів. Страшно, але ти розумієш, що це життя. Ще декілька сторінок – і ти опиняєшся на цирковій виставі, фінал якої такий самий непередбачуваний, як і початок.

Я прям фізично отримала задоволення від оповідання «Глибокий напівсон».

На перший погляд, історія виглядає просто: бар, знайомство, хміль у голові і авантюризм в діях. Але в кінці волосся стає дибки.

Коли читатиме, поєднайте «Глибокий напівсон»  з оповіданням «Святковий обід». Ефект занурення, думаю, вам сподобається.

Авторів не варто порівнювати. Але якщо ви любите Сорокіна і читали його «Настю», то «Бенкет» ви оціните також.

Мені сподобалося, як Роман Малиновський поєднує історії між собою ще й стилістичними прийомами. Приміром, щоразу придумує нове ім’я одній і тій самій дівчині. А настрій і характер героїні передає через опис очей. Я особисто робила «окей, гугл» декілька разів, що уявити і відчути наповну привабливість персонажки 🙂

А ще ця книга наповнила мене інсайтами:

• Не всі зірки, що палають – це таки зорі і втілення бажань. Часом це початок кінця.
• Фантазії існують для того, щоб дозволити прожити ще одне життя. Побути іншим чи інакшою. Закохатися в мить, запалити пристрасть і спокійно йти далі в своїй реальності.
• Часом ми вирощуємо в собі якості, які окремо одна від одної круті, важливі і цінні. Але ти ніколи не знаєш, чим обернеться мікс цих «чеснот». Ти думатимеш, що став коктейлем геніальності, а насправді перетворився на істоту, якій знайома лише жага крові. І від людяності не залишається НІ-ЧО-ГО!

Ось такі книжки хочеться перечитувати і мати у власні бібліотеці!

Також раджу прочитати огляд на книгу “Інший Айнштайн” Марі Бенедикт.

Фото: Таня Герасько