“Тільки там, де нас нема, не падає зима”…
Колись я чула цю істину лише від тата, який наспівував собі під ніс рядки Океану Ельзи.
Проте після року життя в іншій країні, вона вже дуже гучно лунає у моєму серці…
То була осінь 2018. Ми саме пригадували елементи анатомії на криміналістиці — додатковій дисципліні, яку я обрала собі через розумну назву.
Моя англійська була тоді ще вкрай зеленою, тож такі терміни, як “скелет” або “фаланги пальців” залишались для мене величезною загадкою.
Оскільки у моїй школі, як і у багатьох інших, телефони були під суворою забороною, мені доводилось невпинно шарпати сусіда по парті.
І він залюбки на це йшов, аж поки сам не попросив про мою допомогу…
Елісіо — американець із мексиканським корінням та величезним серцем.
Здавалося, кожен третій учень цієї школи його кузен.
І це можна було просто пояснити.
У невеличкому техаському містечку Ламіса, де, власне, і минув мій рік по обміну, живе дуже багато мігрантів із Мексики.
Тому все тут вщерть сповнене колоритними традиціями, іспанською мовою та смачною, хоч і дуже гострою їжею.
Елісіо ріс у малозабезпеченій багатодітній сім’ї. Щодня після школи він поспішав у фастфуд-ресторан Sonic, де до пізнього вечора робив мілкшейки.
Нагадаю, тоді нам було по 16.
І поки мої українські однокласники спокійно готувалися до ЗНО, мій новий американьский друг забезпечував своїх молодших братів та сестер.
Чим же допомагала йому я?
Ні, на жаль, не приготуванням полуничних мілкшейків.
Також по темі: В аптеках неможливо купити ліки? Емігрантка про медицину в Тайвані Скільки коштує житло на Тайвані? Розповідає українська емігрантка Мексика небезпечна для життя? Емігрантка про плюси і мінуси Латинської АмерикиПросто моментами заміняла його окуляри, які дуже недоречно розбилися просто посеред навчального року.
Елісіо не міг собі дозволити нові, тож я читала за нього написані на електронній дошці терміни, поки він пояснював мені їх значення.
Можна багато дискутувати про те, куди дивилися батьки підлітка чи його вчителі.
Але мене найбільше вивела з колії згадка про те, з яким захопленням описували мені в українській школі “американську мрію”.
Ця загальнонаціональна ідеологія обіцяє рівні можливості для досягнення успіху усім громадянам.
Я довго говорила про це зі своїм хост-татом, який працював обласним прокурором, і він пообіцяв показати мені іншу Америку.
З того моменту я почала розглядати не лише красиві котеджі з ідеальними газонами, а й напіврозвалені хати, яких не показують у фільмах.
І щоразу, коли щирі українці радять мені тікати у США подалі від бідності та несправедливості, я описую їм ті непопулярні картинки та розповідаю про окуляри свого друга Елісіо.
Бо таки правду кажуть — добре там, де нас нема.
Маленькі одкровення великого міста
Фото: Pexels
