Минулого тижня в український прокат вийшла чергова екранізація детективів Агати Крісті – “Смерть на Нілі”. Режисером знову виступив Кеннет Брана, і він же знову зіграв роль геніального детектива Еркюля Пуаро.
Як і у попередній частині, за яку відповідав Брана, “Смерть на Нілі” – це масштабна екранізація з купою зірок як в головних, так і другорядних ролях.
Кирило Пищиков подивився стрічку і розповідає якою вона вийшла.
Сюжет починається досить несподівано – замість опаленого сонцем Єгипту ми переносимось в Бельгію часів першої світової.
Цей чорно-білий флешбек розкриває передісторію Еркюля Пуаро і задає тон усьому фільму, а саме переплітає теми кохання і смерті.
Після цього історія переноситься вже в 1937 рік, де Пуаро вже досвідчений детектив – ненароком в Лондоні він спостерігає за драматичною сценою, де молода наречена (Емма Макі) знайомить свою багату подругу (Галь Гадот) зі своїм чоловіком (Армі Хаммер).
Також по темі: Чотири втрачені можливості: рецензія на стрічку Найкращі вихідні Гнітючий старомодний нуар про циркових шахраїв: рецензія на стрічку “Алея жаху” Антиколоніальний пафос з бадьорим екшном: рецензія на стрічку Кінгс МенЧерез пів року вже в Єгипті Пуаро знову побачить цих трьох, однак зовсім в іншій комбінації – тепер нареченою стала героїня Галь Гадот, в той час, як героїня Емми Макі не змогла пережити розставання і тепер переслідує своїх колишніх подругу і чоловіка по всьому світу.
Саме тому на весілля запрошують Пуаро – хто як не найкращий у світі детектив зможе допомогти розібратись в ситуації
В новій екранізації культового детективу письменниці Агати Крісті режисер Кеннет Брана свідомо змінює певні елементи оригінального сюжету, хоча центральна інтрига залишається такою ж.
Дистанція яку Брана бере від літературного джерела звісно освіжає стрічку, хоча візуально “Смерть на Нілі” – старомодне кіно, яке могло б бути знятим в часи коли Стівен Спілберг і Джордж Лукас робили перші три частини “Індіана Джонса”.
Тобто нова стрічка Брани – кіно суто розважальне та атракціонне, але при цьому досить традиційне. Режисер не влаштовує жанрової ревізії та не намагається глобально переосмислити жанр детективу, як це, наприклад, робив Райан Джонсон в стрічці “Дістати ножі”.
В цьому можна побачити і силу, і слабкість.
З одного боку, “Смерть на Нілі” – повернення на екрани класичного детективного сюжету, що вже є досягненням, адже великий детектив – рідкий гість в сучасному мейнстримному кіно.
З іншого боку, оскільки Брана не вносить суттєвих змін в детективну інтригу, вона у 2022 році легко зчитується. Навіть якщо ви ніколи не читали Агату Крісті та не дивились попередні екранізації, головну інтригу можна розгадати в перші двадцять хвилин стрічки.
Проте схоже, що для Кеннета Брани сюжет опиняється дещо на другому плані, в той час, як головною метою для нього стає розкриття естетики часового проміжутку та психологію головного героя.
З естетикою все зрозуміло – Брана майстерно відтворює світ перед Другою світовою війною, а “Смерть на Нілі” стає стрічкою на яку просто приємно дивитись.
У кадрі купа чарівних жінок в приголомшливих сукнях, чоловіки в дорогих костюмах та мальовничі види Єгипту тридцятих років.
Все це Брана подає з помірним пафосом та легкою інтонацією, що, мабуть, трохи руйнує драматургічну основу для саспенсу.
Однак, в цій екранізації остаточно зрозуміло, що Кеннет Брана створює свого Пуаро, який має відрізнятись від усіх попередніх втілень персонажа на екрані.
Бранівський Еркюль Пуаро – людина з глибокою травмою, пронесеною через пів життя. Опинившись на волосок від смерті він знаходить любов, однак майже одразу її втрачає. Все це показується у відкриваючій сцені, що тонально досить радикально відрізняється від решти фільму.
Все немов підказує, що Кеннету Брані передісторія свого Пуаро, мабуть, більш цікава за усе інше, саме тому чорно-білий вступ стрічки для певних глядачів стане найцікавішим фрагментом фільму.
При цьому центральною темою “Смерті на Нілі” все ж залишається переплетіння кохання та смерті.
Саме кохання стає руйнівною силою, заради якої одна людина готова вбивати, а інша шукати правду. І в цьому сенсі Кеннет Брана досить елегантно демонструє на екрані досить різні прояви любові та її наслідки.
І саме це робить “Смерть на Нілі” цілісним кіно. І хоча нова стрічка Кеннета Брани дійсно є атракціонною за своєю суттю, в ній є цікаві елементи, що можуть сподобатись не тільки прихильникам детективів.
Нагадаємо, раніше ми публікували рецензію на фільм Паралельні матері.
Фото: IMDb
