Завжди сильна емоція. Як розпізнавати фейки — інтерв’ю з медіаексперткою

Як відрізнити правду від фейка — поради медіаекспертки.

Дезінформація стає чи не найефективнішою зброєю сучасності.

Із появою інтернету та соцмереж стало легше маніпулювати громадською думкою з допомогою фейків.

Ранок у Великому Місті поспілкувався з медіаексперткою та авторкою фактчекінгового проєкту “По той бік новин” Альоною Романюк. 

За якими ознаками можна розпізнати неправдиву інформацію чи залежить вразливість до фейків від віку — про це і не тільки читайте у матеріалі.

За якими ознаками розпізнати фейк

Медіаекспертка Альона Романюк

Альона Романюк радить проаналізувати, наскільки емоційним є повідомлення.

За словами експертки, слід бути обережними, якщо бачите слова-маркери, такі як “шок”, “сенсація”, “ви це маєте знати”, “поширити всім”, “увага-увага”, “стала відома шокуюча правда”. Скоріше за все ця інформація або неправдива, або дуже маніпулятивна.

— Потрібно зрозуміти, звідки до нас прийшла ця інформація? Хто її автор? Де розміщене це повідомлення на офіційних ресурсах? Хто про це сказав? Якщо знайшли інформацію на сайті, розберіть, що це за сайт, чи має він редакцію журналістів, наскільки це медіа відоме, — зауважує фахівчиня.

Маніпуляція з фото: як виявити

Альона Романюк наголошує, що є кілька видів маніпуляції із зображенням.

— Перша — це фотографії, які піддаються фотошопу. Ще один метод — кадрування світлини, коли показують те, що відбулося, умовно під іншим ракурсом, щоб вплинути на громадську думку. Також є зображення, які були зроблені на одному місці, але підписані інакше. Тому звертайте увагу на підпис. Якщо він надто емоційний, імовірно перед вами маніпуляція. 

Медіаекспертка каже, що проаналізувати світлину без спеціальних навичок достатньо складно. Проте є кілька інструментів, які можуть допомогти. Це пошук за картинками в ґуглі Google Lens та сервіс TinEye.

Зберігаємо зображення собі на комп’ютер, завантажуємо його через цей сайт і дивимося, чи було фото десь опубліковане раніше.

Як створюють фейки

— Кожен фейк базується на фактах. Для того, щоб у нього повірили, він має містити якусь частку правдивої інформації або інформації, яка замаскована під правдиву. Факт може бути вигаданий або справжній, але перекручений, вирваний із контексту, зманіпульований, — акцентує фахівчиня.

Наприклад, візьмемо кейс про “розіп’ятого хлопчика”. Галина Пишняк, яка давала інтерв’ю російському каналові, — це реальна жінка. Але розповідала вона про повністю вигадану історію.

Чому неправдива інформація швидко поширюється у соцмережах

Як зазначає Альона Романюк, люди йдуть у соцмережі, щоб відволіктися, розслабитися, тому усю інформацію там вони сприймають без установки “мене тут хочуть обманути”. Не замислюються, чи треба повідомлення перевірити.

Порада для користувачів соцмереж — не поширюйте інформацію, якщо не впевнені, що вона правдива. 

Часто для маніпулювання використовують тролів та ботів.

— Тролі — це переважно реальні користувачі, які спрямовують свою діяльність на коментування певної теми, зміщення акцентів тощо. Боти — це несправжні акаунти. Є боти кількох типів. Боти-продажники, боти, які рекомендують щось. Це можуть бути програми або фейкові профілі, які генерують одні й ті ж повідомлення відповідно до меседж-боксу. Актуальний приклад, коли пишуть, що інформація про стягування російських військ до кордону з Україною – це маніпуляція Штатів і нічого такого насправді нема, — розповідає експертка.

Подібні повідомлення в коментарях розганяють саме ботоферми. Це десятки акаунтів, для яких нехарактерна поведінка користувачів. Мета ботів — змінити думку громадськості, повпливати на справжніх людей.

Минулого року компанія Meta (Facebook) заявила, що буде боротися з фейками в Україні. Результати ініціативи вже є.

Фейсбук співпрацює з двома фактчекерськими організаціями в Україні. Це StopFake і VoxCheck. Зараз під багатьма фейками можна помітити плажку про те, що це неправдива інформація, та перейти за лінком на спростування, — зазначає фахівчиня.

Фейки та пандемія

За словами Альони, фейкова інформація про пандемію та коронавірус поширюється хвилеподібно. Можна виділити кілька пікових періодів.

— Перший відбувся в січні 2020 року, коли з’явилися перші повідомлення про те, що є якась нова хвороба і в Китаї від неї помирають люди. Другий припав на кінець лютого-середину травня, почався з евакуації українців із Китаю в Нові Санжари.  Саме цей період переріс в інфодемію. Так у світі назвали процес, коли шкода від чуток, фейків і неправди про коронавірус, перевищила шкоду від самої хвороби.

Третя хвиля розпочалася вже у вересні, коли стартували фінальні випробування вакцин. Тоді активно поширювалася дезінформація про вакцинацію. Левова частка цього йшла з Росії. Одним із способів просування “Спутніка” була дискредитація іноземних вакцин.

Як зазначає медіаекспертка, четверта пікова хвиля почалася, коли в Україну завезли перші вакцини. Вона триває і досі, з періодичними сплесками. Наприклад, черговий стався у жовтні, коли ввели сертифікати вакцинації. Тоді з’явилося багато фейків про побічні ефекти від щеплення. 

Чи стали люди критичніше ставитися до фейків

— Немає однозначної відповіді на це питання, адже у кожної людини свої тригери. Ми не можемо сказати, що люди стали більш чи менш стійкі до фейків. Це все залежить від теми, наявної інформації у суспільстві, комунікації влади, — пояснює Альона Романюк.

Когось чіпляє питання дітей. Тільки-но ми побачимо, що десь від чогось захворіла та померла дитина, ця інформація масово стає вірусною. 

— До фейків про коронавірус ставляться критичніше. Більшість уже не повірить у те, що з гелікоптерів розприскують дезинфектор. Люди вже не бігають та не скуповують імбир, бо розуміють, що при профілактиці та лікуванні коронавірусу він недієвий. 

Як зауважує експертка, дослідження Мічиганського університету свідчать, що вразливість до фейків не залежить від віку, статі та місця проживання.

Єдиним запобіжником частково є освіта, радше навіть загальна ерудиція і розуміння певних явищ. Умовно: якщо людина добре вивчала біологію в школі, вона не буде лікувати віруси антибіотиками. Антибіотики діють на бактерії, тож на віруси абсолютно ніяк не впливають.  

— У країнах пострадянського простору є явище, коли люди старшого віку звикли довіряти тому, що пишуть у газетах або показують на телебаченні. Газети та телеканали у переважній більшості комусь належать і дуже часто роблять свої матеріали відповідно до певних побажань власника.

Мабуть, молодше покоління трішки більше це розуміє, а ось люди поважного віку, на мою думку, мають вужче уявлення про ці тенденції.

Як навчитися медіаграмотності 

— Я не вважаю, що медіаграмотності потрібно когось вчити. Чи ставить собі хтосб за мету навчитися медіаграмотності? Люди хочуть спокійно жити, заробляти гроші, проводити час із сім’єю. Варто акцентувати на тому, що інформацію треба черпати з джерел, де є журналісти. Треба розуміти, як функціонує інформаційний простір, що більшість медіа мають власників, які можуть впливати на редакційну політику. Необхідно усвідомлювати: не все, що транслюється у ЗМІ, — правда. Особливо це стосується російських медіа або проросійських медіа в Україні, — наголошує Альона Романюк.

Головна порада — слідкуйте за своїм внутрішнім станом. Пам’ятайте, що фейк завжди викликає сильні емоції.

Нагадаємо, раніше ми писали про корисні додатки для дітей та підлітків.

Фото: Unsplash

Софія Бондарева