Як жінці поєднувати і роботу, і домашні обов’язки в умовах карантину? Це питання хвилює мільйони жінок, оскільки саме на їхні плечі зараз падає подвійне навантаження.
У цих складних, але важливих питаннях розбиралися ведуча Ранку у Великому Місті Юлія Зорій і Олена Стрельник – соціологиня, докторка соціологічних наук, гендерна дослідниця та авторка книжки «Турбота як робота: материнство у фокусі соціології».
– Яка ситуація з гендерними ролями в українських родинах до карантину та зараз? Що змінилося на тлі епідемії?
– Для початку треба зрозуміти, що було перед початком епідемії? Найсвіжіше дослідження проведене групою «Рейтинг» у лютому 2020-го року показало, що в українських сім’ях розподіл ролей є традиційним. Так, 85% чоловіків та жінок (це рідкісне явище, коли думка респондентів та респонденток так співпадає) вважають, що основним завданням жінки є турбота про дім та сім’ю. Близько двох третин опитуваних також вважають, що основна роль чоловіка – це роль годувальника.
Що ж сталося з початком карантину? Була така гіпотеза, що навантаження на людей з сімейними обов’язками збільшиться, адже всі родини вдома, зокрема діти. І дійсно, навантаження на жінок зросло. Я зараз спираюся на дані дослідження, ініційоване структурою «ООН-жінки», що завершилося нещодавно.
З’ясувалося, що нині жінки значно більше витрачають часу на прибирання, готування їжі та загалом на весь спектр хатньо-доглядової праці. Чоловіки теж відчувають збільшення такого навантаження, але у меншому ступені.
– Питання про дистанційне навчання. Недаремно ж ходить так багато жартів, що мами з дітьми на дистанційному навчанні знайдуть вакцину від коронавірусу швидше за науковців, адже зараз додалося величезне навантаження по роботі із дітьми. Як дистанційне навчання вплинуло на навантаження жінок?
– Скажу і як мама, і як дослідниця: навантаження зросло значно. Зокрема, це пов’язано з тим, що багато дорослих працюють з дому повний робочий день. З іншого боку, вчителі докладають дуже багато зусиль, аби організувати навчальний процес. Але ми розуміємо, що дистанційне навчання в першу чергу – це ініціатива самих вчителів та навчальних закладів.
Це доволі важко, адже під час дистанційного навчання задіяно від 3 до 5 навчальних платформ, хтось дає лекції через скайп, хтось – через зум, хтось надсилає завдання дітям через вайбер, хтось – через електронну пошту. Як бачимо, потрібно багато часу, щоб організувати дитині навчання і тим більше контролювати цей процес. Я вже не кажу про молодших школярів, де дитині ще треба щось розтлумачити за змістом навчальної програми.
– Як залучити чоловіків до рівного розподілу роботи вдома?
– Може скластися враження, що я хочу звинуватити чоловіків в тому, що вони не хочуть брати участь в хатніх справах. Але справа не в цьому. Часом, щоб змінити всю систему – недостатньо самого бажання чоловіків та жінок рівно розподіляти цю працю.
Важливо, щоб суспільство сприймало рівноправні ролі жінок і чоловіків. Сімейна політика має бути побудована так, що коли тато захотів піти у декрет – він мав би на це змогу. Адже зараз він може взяти відпустку по догляду за дитиною, але вона не оплачується. І враховуючи, що в українських сім’ях жінки заробляють менше, а чоловіки більше, то для багатьох сімей це раціональний крок. Тобто, у відпустку йде та особа, яка заробляє менше, аби зменшити втрати родини.
Нам важливо не лише змінювати свідомість, але й суспільну систему, аби роботодавці були готові до того, що їх працівник хоче піти у відпустку по догляду за дитиною.
– Як вирішити на рівні родини конфлікт поєднання роботи та сімейних обов’язків в умовах карантину?
– Я би хотіла просто уникнути моменту як вирішити родинам, адже мені як соціологині важливо розуміти: а чи є для такого вирішення суспільні умови? У мене складається враження, що ми живемо в країні, де з одного боку говорять про кризу народжуваності, а з іншого – коли родини опиняються у складних ситуаціях, як нинішня, вони змушені самотужки вирішувати свої проблеми.
Але що робити мамам, які самостійно виховують дитину, не мають іншого джерела доходу і яким через це важко організувати догляд за дитиною? Особливо гостро проблема стоїть у сферах, де жінки не можуть перейти на дистанційну роботу і продовжують працювати в сферах державного значення і кризових сферах. Виникає питання: на кого ж вони можуть покластися в цій критичній ситуації?
– На сьогодні в Україні 82% працівників сфери охорони здоров’я – це жінки. Чому так склалося?
– По-перше, ця галузь часто розглядається як природнє продовження жіночої ролі. Начебто йдеться про те, що природній інстинкт жінок полягає в турботі про інших. Серед вихователів дитячих садків одиниці чоловіків, серед медсестер теж майже виключно жінки. Але тут головне подумати про те, що ці сфери максимально важливі, адже пов’язані зі здоров’ям людей.
Також по темі: Як вижити під час карантину? Чи надає держава допомогу жінкам із соціально вразливих груп Де брати позитивні емоції під час війни: поради психотерапевта Безкоштовна психологічна допомога під час карантину – як отримати?– Те, що зараз активно працюють саме жінки допоможе змінити уявлення про роботу жінок у цілому?
– Я дуже на це сподіваюся. Я, як дослідниця, дуже тішуся, коли бачу як мобілізуються медсестри, лікарки інфекційних лікарень. Попри страх втратити роботу, вони консолідуються, виходять і говорять про те, що в них є проблеми із забезпеченням засобами індивідуального захисту. Користуючись цією драматичною ситуацією, вони почали вголос говорити про проблеми і їх можна зрозуміти. Адже потім вони йдуть додому до своїх сімей, до своїх дітей і наражають на ризик інфікувати не лише себе, але й близьких. Сподіваюся, що така консолідація призведе до змін.
Я знаю, що постановою уряду від 17 березня було запроваджено великі надбавки для працівниць цієї сфери у потрійному розмірі. Але, як виявилося, мова йшла не про збільшення втричі заробітної платні, а окладу, що по суті є різними речами. Тобто потрібно слідкувати, наскільки на практиці працівниці цих сфер підтримувані державою.
– Тобто ми можемо зробити оптимістичне припущення, що роль жінки на цьому етапі може вийти на новий рівень? Ми звикли, що слово «рятівник»/«захисник» асоціюється із чоловіком. Та чи допоможе нинішня ситуація вивести фемінітиви, з яких всі сміялися не так давно, та роль жінок на новий рівень?
-Я дуже на це сподіваюся. Щодо фемінітивів «рятівниця» і «захисниця», то я давно їх вживаю і щодо себе – «соціологиня». Це питання звички.
Але правда, що саме зараз жінки на передовій боротьби – особливо серед працівниць інфекційних лікарень. І вони працюють за надзвичайно малі гроші, у важких умовах, без достатнього захисту, без нормованої праці. Усе це, я сподіваюся, приверне суспільну увагу до їх становища.
– Чи є у вас поради – родинам, чоловікам, мамам, роботодавцям і владі?
– Я жодним чином не говорю про те, що чоловіки не стикаються зі специфічними викликами. Вони дещо частіше можуть боятися втратити роботу і дохід у зв’язку з тим, що від них очікується роль годувальника. Тому я не знецінюю досвіду чоловіків у жодному разі.
Порада чоловікам: якщо є така можливість – більше залучайтеся до хатньої праці. Це зміцнює подружні стосунки і це час для багатьох татусів більше спілкуватися з власними дітьми. Коли ми повернемося до нормального життя – такої можливості може більше не бути.
Органам місцевого самоврядування, державі та уряду: усі ми зараз потерпаємо від кризи і доволі важко виділити специфічні групи, щоб допомогти передусім їм. Потрібні ще серйозні дослідження, аби виділити ці кризові групи. Але я б хотіла насамперед звернути увагу на групу працівниць кризової сфери. З ким залишаються їх діти, коли вони не можуть працювати з дому дистанційно? Це велика проблема. Можливо, потрібні програми підтримки для них, можливо – компенсації найму няні.
Роботодавцям: це нагода підтримати своїх працівників, які мають сімейні обов’язки. Це нагода задуматися над балансом роботи та життя. Коли ми всі повернемося з карантину – зрозуміємо, що велику частину робіт можна виконувати з дому, або що частину робіт можна виконувати за гнучким графіком. Тож, можливо досвід карантину дозволить роботодавцям розглянути можливість після нього створення дружніх для сімей робочих місць.
Мамам: берегти себе, розуміти, що велика кількість жінок переживають спільний досвід, пам’ятати, що ми не маємо бути супержінками і не треба карати себе за те, що чогось не встигли за сьогодні по допомозі дитині у навчанні. Діти матимуть час надолужити, а вам головне берегти себе, привчати дітей до самостійності, створити їм графік чи розклад для членів сім’ї, аби стало комфортніше жити разом!
https://www.facebook.com/ICTVchannel/videos/169159150918349/
Повну версію інтерв’ю читайте за посиланням.
Нагадаємо, раніше ми розповідали, як подолати фінансові труднощі під час карантину.
Фото: Pixabay
