Інтриги, війна слуг та одностатеве кохання: рецензія на фільм Абатство Даунтон

Рецензія на фільм Абатство Даунтон 2019 – без спойлерів.

На великі екрани України вийшла довгоочікувана стрічка Абатство Даунтон, знята за мотивами культового британського серіалу. Ранок у Великому Місті побував на допрем’єрному показі і готовий поділитися враженнями.

Абатство Даунтон: про що стрічка

Повнометражний фільм Аббатство Даунтон – це продовження історії сім’ї англійських аристократів Кроулі та їхніх слуг.

Відносно спокійне та врівноважене життя в маєтку порушується несподіваною звісткою: з візитом у Даунтон прибуде королівське подружжя. Навколо цієї події і закручується сюжет фільму.

Підготовка до прийому, інтриги, таємниці, запекла війна слуг, пікантні ситуації та заборонене кохання – у цьому фільмі є все, що так полюбилося прихильникам серіалу.

Приємно було побачити на екрані оригінальний акторський склад. Втім, чудовою грою потішили не лише улюблені герої, але й нові персонажі.

Стрічка отримала досить високу оцінку кінокритиків – 7.7 за даними IMDb. Це дещо нижче, ніж у оригінального серіалу, який має рейтинг аж 8.7. Втім, як для сиквела – це дуже і дуже гідний результат.

Про атмосферу

Стрічка Абатство Даунтон – не гостросюжетна, тож екшена і спецефектів чекати не варто. Та, власне, навряд чи хтось цього чекав, адже сила цієї історії – зовсім в іншому.

Натомість ми отримуємо естетичну насолоду від перегляду. Розкішні сукні, витончений гумор, влучні фрази, які так і хочеться записати – кіно справді вийшло красивим і атмосферним.

Окремо варто відмітити якісну операторську роботу. Помітно, що автори фільму робили акцент на деталях та незвичайних планах. Під час перегляду ми підглядаємо за героями у замкову щілину, пролітаємо крізь туман і дивимося на маєток з висоти пташиного польоту. У деякі моменти навіть хотілося, щоб фільм було знято у 3D.

Фото: IMDb

                      Про гумор                          

У фільмі багато смішних моментів і дотепних жартів. Власне, їхня концентрація – значно більша, ніж у серіалі.

Хочеться відзначити неповторний гумор героїні Меггі Сміт – витончений і гострий, мов лезо бритви. Аж настільки, що для її фраз хочеться завести окремий цитатник.

Про кохання

У стрічці ми бачимо кохання в усіх його проявах. Щасливе і не дуже, традиційне і на той час абсолютно недозволене.

Зокрема, сценаристи ширше розкрили тему одностатевого кохання, яку зачепили ще в оригінальному серіалі. В одному з епізодів глядач навіть потрапляє в гей-клуб (ви могли б подумати, що вони були в ті часи?)

Проте в цій сюжетній лінії немає ані краплі вульгарності. Навпаки, бачимо щирі почуття і починаємо мимоволі співпереживати героям.

Фото: IMDb

Про україномовний переклад

Гадаю, більшість глядачів дивились серіал російською мовою, як мінімум тому, що українською доступно лише кілька сезонів. Тож спочатку було дещо незвично чути з вуст героїв українську.

Втім уже за кілька хвилин стало зрозуміло: акторів дубляжу підібрали дуже вдало, голоси та інтонації максимально схожі з оригіналом.

Приємно було почути і те, що в перекладі використали фемінітиви (читаючи наступну фразу, уявляємо героїню Меггі Сміт – овдовілу графиню Вайолет Кроулі):

-Хіба ви експертка в цьому питанні?

– Я експертка в усіх питаннях.

Для кого фільм?

Це чудова нагода для фанатів серіалу ще раз зустрітися з улюбленими героями. Тож для тих, кто бачив попередні сезони – стрічка однозначно рекомендована до перегляду. Особисто я подивилася кіно на одному диханні, 2 години пролетіли непомітно.

Тим, хто фільму не бачив, теж може бути цікаво. Але, не знаючи всього бекграунду, навряд чи вийде закохатися в цю історію, зрозуміти приховані підтексти та відчути всі грані її вишуканого гумору. Непідготовленому глядачу сюжет може здатися дещо пласким, хоч направді він є глибоко психологічним.

Загалом стрічка вийшла елегантною, по-англійськи стриманою, і, водночас, дуже щирою. Наприкінці зал аплодував, що не так часто буває у кінотеатрі. Гадаю, це і є найбільш красномовна відповідь на питання, чи вдався фільм.

Нагадаємо, раніше ми публікували рецензію на психологічну драма Щиголь.

Аліна Литвиненко