Обирай себе. Як емоційне вигорання привело мене до безробіття

Софія Сукач

Lifestyle-блогерка

«Добре, що ти обрала себе».

Не пам’ятаю, хто саме сказав мені цю фразу, але, як тільки-но її почула, зрозуміла — роблю все правильно…

Коли на першому курсі я розчарувалась у своєму університеті — тому, в який планувала вступати з класу п’ятого, — я твердо вирішила йти за власними відчуттями.

Якщо тут мені вчитися не комфортно, буду робити це в іншому місці.

Ні, я не подавала заяви на відрахування. Залишитись без бюджетної форми навчання мені не дуже кортіло, тож я просто почала стукати у всеможливі двері з нав’язливим проханням влаштувати мене на стажування або практику.

Це було вдале рішення. Вже через місяць я втратила стипендію, зате здобула значно більше — свій перший досвід роботи, безцінні вміння і прекрасних друзів.

Годі й уявити собі кращий старт за діджитал-відділ телеканалу ICTV.

Ніякого тобі ейджизму чи упередженого ставлення до “вітряних” студентів.

Натомість — можливості для росту, мудрі керівники й талановита команда, від якої хочеться вчитися.

Тоді чому сьогодні я святкую свій третій тиждень безробіття, запитаєте ви?

А річ у тому, що наприкінці 2021 мені знову довелось обирати себе…

То був мій другий листопад у ролі фінансово незалежної людини.

Я працювала онлайн з Варшави. У світлій квартирі, яку винаймали мої батьки, я вперше досвідчила щось дуже темне і непоправне.

Кожне написане мною слово здавалося пеклом, а креативні ідеї, які я любила у своїй роботі найбільше, тепер давалися мені з величезним зусиллям.

Та й з креативних вони дуже швидко стали сірими, нудними і вкрай банальними.

Думаю, найбільш проникливі особистості могли б тоді почути у моїх текстах симфонію сліз та соплів, які я нестримно проливала над ноутбуком з 12 до 15 години.

Плакала я не стільки через небажання працювати, скільки через слабкість зізнатися собі в одній простій істині — я вигоріла.

Психотерапевти кажуть, що емоційне вигорання має цілих 4 стадії — підйом, втома, виснаження і незворотне виснаження.

Я зависла десь між 2 і 3. І більше всього на світі боялась перейти на останню — ту, яка передбачала ненависть до роду діяльності.

Якщо у мене забрати любов до текстів, ким я стану?

Мені не допомогли ані відгули, ані відпустка. І навіть незабутня поїздка до Риму не проявила жодної цілительної сили.

Коли небажання прокидатись із словами “потерпи, вихідні не загорами” пересилило мій страх залишитись без грошей та можливостей для кар’єрного росту, я наважилась написати чуттєвий текст прощання своїм керівницям.

Вже через 2 тижні найкращий у світі колектив красиво провів мене з квітами, гарними словами та подарунками.

І я, натхненна та окрилена, щасливо бігла у невідому невизначеність, яка віддавала ароматом вологого асфальту й омріяної свободи.

Я розпочинаю 2022 із цілковитого обнулення і концентрації на собі.

Попереду — чистий і незаплямований листок, на якому я вже сьогодні почну писати нову історію.

Про що вона буде, які наслідки матиме, і чи сподобається мені та світові, я не маю жодної гадки.

Проте в цьому й полягає весь інтерес, хіба ні?

Я в жодному випадку не закликаю відмовлятися від стабільної роботи заради пошуків себе.

Врешті-решт, у 19 це зробити значно простіше, ніж коли маєш сім’ю та місячні виплати за іпотеку.

Проте я тут, щоб нагадати:

Часом від щастя нас віддаляє всього лише жменька сміливості, краплина ризику і один вибір на користь себе…

Нагадаємо, раніше ми розповідали, як зменшити ризики емоційного вигорання.

Маленькі одкровення великого міста

Фото: Pexels