Глобальний збій цифрових сервісів. Чи можна покладатися на діджитал?

Михайло Чайкін

Міжнародний консультант з кібербезпеки (EY Ukraine)

Минулого тижня ТОП-темою в світових ЗМІ стала інформація про глобальний збій у роботі найпопулярніших соціальних мереж – Фейсбук, Інстаграм, месенджера Ватс Ап, а далі почали сипатися практично всі популярні платформи.

Довго тримався Твіттер, але згодом здався й він. Фактично працеспроможність зберіг лише Телеграм, де кількість корстувачів всього за одну ніч збільшилася на 70 мільйонів.

Пройшла ніч і робота сервісів відновилася, хоча 6 годин без соцмереж – дехто вже назвав це «глобальним інформаційним детоксом». Але питання залишилися.

Як це могло статися

І основні з них – «Як це сталося та чи може це повторитися?» Як спеціаліст, я одразу хочу сказати: ніяких сенсаційних конспірологічних теорій та фантастичних пророцтв майя далі не буде.

Дійсність, як завжди, набагато банальніша, й від того набагато цікавіша. За офіційними прес-релізами, не довіряти яким немає жодного сенсу.

Інженери компанії невдало змінили конфігурацію магістральних маршрутизаторів, які розподіляють трафік між центрами обробки даних, що призвело до розриву зв’язку між дата-центрами.

Маршрутизатор – це спеціалізований пристрій, яке пересилає пакети між різними сегментами мережі на основі правил і таблиць маршрутизації. А таблиця маршрутизації містить інформацію, на основі якої маршрутизатор приймає рішення про подальшу пересилку пакетів.

Простіше кажучи – маршрутизатор, це такий собі навігатор для того, щоб пристрої розуміли – як їм направити інформацію саме туди, куди вам треба, а таблиці маршрутизації – це «навігаційна карта» мережі.

І от з таблиць зникла інформація, про те – як потрапити на сервера сервісів Фейсбук. А оскільки багато сервісів зав’язані на Фейсбук – то почали «лягати відпочити» й вони.

Після цього користувачі почали переходи на інші сервіси, які були просто не розраховані на такі навантаження, що призвело до лавиноподібного ефекту.

Ще однією проблемою стало те, що системи контролю фізичного доступу різних офісів компанії були поєднані в єдину систему тими самими маршрутизаторами, тому доступ до офісів за картками персоналу теж працював з проблемами. До того ж, виявилося, що необхідні технічні спеціалісти фізично не знаходяться там, де знаходиться обладнання.

Ось так ми й отримали глобальний збій інтернету, який поставив на вуха цілий світ.

І після цього у звичайних громадян, та й не тільки в них з’явилося питання – а чи можемо ми покладатися на цифрові сервіси, якщо навіть найбільші з них – можуть так різко перестати працювати?

Особливо, це питання актуальне для України – яка першою у світі почала переводити усі документи особи, навіть такі важливі, як паспорти та водійські посвідчення – у цифровий вигляд.

Насправді відповідь очевидна, й навіть не з одної точки зору, а з двох:

• Світ рухається у діджитал й у будь-якому випадку документи стануть цифровими, це просто наступний етап прогресу. Свого часу навіть розмови про фото у паспорті викликали суперечки – адже фото 100 років тому були не такими якісними, як зараз й часто можна було переплутати різних людей.
• Сервіси будуть надійними, якщо різні структури, які надають ці сервіси, будуть ще більше уваги приділяти одному з аспектів інформаційної безпеки, який ми згадували у попередній статті, а саме – доступність.

Це питання досить часто не отримує достатньої уваги, оскільки оперує поняттями з розділу, «а що ми будемо робити, якщо ось ця штука й он та штука перестануть працювати?». На це дуже часто керівництво дає відповідь – зараз бюджету або часу на це нема, воно ж все працює, от пізніше й займемося цим питанням.

Крім того є старий принцип системних адміністраторів – «Працює? Не чіпай!». А потім зненацька стається халепа.

Що ж потрібно робити бізнесу (у широкому сенсі – надавачам послуг), та як користувачу послуг зрозуміти – що організація піклується про цей аспект кібербезпеки?

Для цього існує Планування безперервності бізнесу (англ. Business Continuity Planning, BCP) — процес створення систем профілактики і відновлення ділової активності при боротьбі з потенційними загрозами для компанії. Один з інструментів антикризового менеджменту. Можна здивуватися, як же антикризовий менеджмент пов’язаний з кібербезпекою? Насправді це питання регламентується, як й загальним стандартом побудови системи управління інформаційною безпекою ISO/IEC 27001:2013 «Information technology — Security techniques — Information security management systems — Requirements» (прийнятий в Україні, як ДСТУ), так і окремим ISO 22301:2012 «Societal security — Business continuity management systems — Requirements».

Саме базуючись на цих стандартах, розробляє стратегії неперервності бізнесу наприклад наша компанія, оскільки це міжнародно-визнаний підхід. Тому якщо ви хочете впевнитися, що бізнес приділяє увагу своїй стійкості у наданні послуг, то просто подивіться, чи проходила компанія-надавач сервісу сертифікації за даними стандартами. Найчастіше, особливо на сайтах західних компаній та сервісів, така інформація є просто на сайті.

Що таке безперервність бізнесу

З чого ж складається безперервність бізнесу?  Вона включає в себе наступні три основні елементи:

• Витривалість: критичні бізнес-функції та допоміжна інфраструктура повинні бути розроблені таким чином, щоб вони не зазнали істотних негативних наслідків, пов’язаних з відповідними збоями, наприклад, завдяки використанню резервування та запасних потужностей;
• Швидке відновлення критичних та менш критичних бізнес-функцій, які з якоїсь причини не виконуються.
• Загальна здатність і готовність ефективно справлятися з будь-якими непередбаченими інцидентами та катастрофами, включаючи ті, яких ще не було і які, можливо, не могли бути передбачені. Врахування досвіду подолання останніх непередбачених обставин.

Практично це означає – розробка планів на випадок халеп, навчання персоналу, та резервування технологічних потужностей. Досить часто власники сервісів не приділяють цьому достатньої уваги, оскільки, як кажуть у народі, «поки грім не гряне, чоловік не перехреститься». З іншого боку – буває так, що плани є, але щось треба зробити вже «на вчора». Й знову аврал, й знову проблеми.

То чи можемо ми довіряти цифровим сервісам?

З огляду на все вищесказане  – так, особливо якщо надавачі сервісів будуть більше уваги приділяти саме моментам їх доступності, надійності та резервування, пам’ятати, що нові загрози та проблеми з’являются кожного року.

І те що працювало бездоганно іще рік тому – зараз може втратити свою надійність.

А ще бізнесу завжди треба мати на увазі – робота спеціалістів з кібербезпеки часто непомітна, але якщо їх не буде, або їм не виділяти достатньо ресурсів – проблем буде набагато більше й дуже скоро.

А тепер можна й далі спокійно читати Фейсбук, або писати мені в ньому, якщо вам цікаво й у вас виникли питання.

Нагадаємо, раніше ми розповідали, як розпізнати фейкову новину.

Фото: Pexels