«Ґарет Джонс. Людина, яка забагато знала» Мірослав Влеклий – огляд книги.
Як правда може стати ціною життя?
Часом думаю, що «пророцтва» Рея Бредбері і Джорджа Орвела таки справджуються: інфошум, замість життя, спалення цінностей, підтасовка фактів, війна, маніпуляції, обіцянки здійснення «всіх-всіх бажань».
І хотілося, щоб здавалося, так як сказав колись мій майстер-перукар: «Тобі не набридло жити в самообмані?»
Набридло і реальність жахає. Та краще знати правду і вчитися приймати, і врешті робити висновки.
Також по темі: Спитайте Мієчку, про що говорять жінки, коли діють чоловіки Як відчути тілом те, що відкидає розум? 13 світів «Солодкого життя». Огляд на книгуВиділіть, будь ласка, 2-3 хвилини свого часу, познайомлю вас з книгою польського репортера і письменника Мірослава Влеклого «Ґарет Джонс. Людина, яка забагато знала».
Час прочитання : 2-3 вечори вдумливого неспішного читання.
Це реальна історія життя британського репортера, валлійця, Ґарет Джонса, який, чи не єдиний у свій час, намагався висвітлити правду про Голодомор в Україні 1932-1933 років.
Книга – своєрідна реконструкція подій 1930 -1935 років.
Автор відтворює політичні настрої та події, які об’єднують Британію, Польщу, Німеччину, Італію та Радянський союз. Описує геноцид і Голодомор українського народу.
До речі, читаючи книгу, зрозумієте чому саме Голодомор, а не просто голод.
І паралельно розповідає біографію репортера Ґарет Джонса, якому вдалося наживо побачити Україну в ті дні і роки. А головне вижити, написати цикл викривальних статей та провести лекції для європейських світил.
Ба більше, валлієць чи не єдиний, хто спромігся взяти ще й інтерв’ю у Адольфа Гітлера.
За своє коротке життя журналіст (Ґарета вбили за день до 30-річчя), добував інформацію, як його предки вугілля в шахтах. Крок за кроком, з вірою, що все вийде, постійно ризикуючи життям і розуміючи, що це надважливо.
Джонс був радником британського прем’єрміністра Ллойда Джорджа, радником «батька сучасного піару» Айв Лі, аналітиком і репортером.
У книзі є, власне, і опис того, як сам автор Мирослав Влеклий збирав інформацію для цієї реконструкції. Як люди досі бояться говорити про Голодомор.
Читаючи текст Мірослава Влеклого я жахалася і дивувалася, проводила паралелі із сьогоденням, і бачила спіралі часу.
Одна з них: якщо майже сто років тому було гасло «більше механізації» і «рівність», то зараз все йде шляхом «більше діджиталізації, просвітлення, потоку, реалізації». А ще епідемії, війна, безробіття, економічна криза.
Мені гріх жалітися, маючи улюблену роботу, хорошу посаду в компанії, про яку мріяла підлітком. Я можу дозволити собі пристойне харчування, медичну страховку, вкладатися у хоббі, і зусиллями родини – відпочинок. Проте багато людей у країні – ні.
Повернемося до книги! Прочитавши її, раджу освіжити в пам’яті і роман Джорджа Орвелла «Колгосп Тварин». У «Ґареті Джонсі» є багацько паралелей і відсилок до тексту Орвелла.
І, як на мене, обов’язково доповніть все прочитане фільмом «Ціна Правди». Це екранізація книги Мірослава Влеклого, польською режисеркою Аґнєшкою Голланд.
Фільм вийшов у прокат наприкінці 2019 року, отримав відзнаку «Золотого ведмедя» на 69му Берлінському міжнародному кінофестивалі. І був відзначений «Золотим Левом» на кінофестивалі у Гдині.
Власне, до структури і сценарію фільму в мене є питання. Але це «одвічна боротьба»: фільм чи книга, книга чи фільм ???? А от зйомки, локації, настрій емоції – захоплюють.
Тож, цікавих #книговражень!
Фото: Таня Герасько
Головне фото: Pexels
