Міф – штука важлива, без нього взагалі складно працювати з концептами нації та держави.
До повномасштабної війни, яку 9 днів тому почав кривавий кремлівський диктатор в Україні, на жаль, єдиного все об’єднуючого міфу не було. Ми шукали його в Київській Русі, в Гетьманщині, в УНР і ЗУНР. Але тепер у нас такий міф є, адже вся Україна повстала проти російських загарбників у єдиному пориві.
Звісно корені цього спротиву різні і тягнуться вглиб до окупації Криму, війни на Донбасі, Майдану та інших подій, як Помаранчева революція. Проте різнорідні корені, що тягнуться вглиб нашої Батьківщини та пам‘яті злились в один потужний стовбур.
Так можливо він поки без листя, і бруньок поки немає, але не сумнівайтесь – з таким стовбуром нам нічого вже не страшно. Одного дня весна прийде по-справжньому і бруньки зацвітуть, а вже після цього прийде літо, і в тіні нашого дерева, під зеленою листвою ми будемо відпочивати.
І подібно до того, як функціонує дерево, функціонує міф. В нього може бути багато коренів, проте суть, «стовбур» один, а вже від нього ростуть гілки, на яких з часом зацвітуть бруньки, а трохи пізніше будуть плоди.
Тільки за 19 днів в плані міфотворчості українці зробили так багато, що осмислювати всі ці події ми будемо ще дуже довго.
«Російський воєнний корабль – іді нахуй!», видатна доблесть ЗСУ і тероборони, гопніки з асфальтом та цигани крадії танків, звичайні мирні люди, що зупиняють танки матюками чи власним тілом; жінки, що народжують в бомбосховищах; волонтери, що працюють на кухнях чи доставляють їжу та ліки всім нужденним; звичайні продавці та касири, що задовольняють базові потреби населення; комунальники та лікарі; кіберавоїни та репотери та багато багато інших.
Героїзм зараз всюди. Десь він побутовий, десь епічний, десь трагічний, а десь абсурдний, але він є всюди.
І особливо яскраво героїзм українців проявляється у порівнянні з росією. Там фактично відбувається процес деміфологізації.
Роками пропаганда ворога залякувала та запевняла весь світ в своїй міці, але все це виявилось лише пустопорожньою бравадою – симулякром, у якого реального фундаменту ніколи не існувало.
Саме тому ми не бачимо якихось достойних вчинків серед російських загарбників, адже їх світ побудований на брехні.
В брехуна немає ані честі, ані достоїнства, і як ми побачили за останні 19 днів немає банальної людяності. Саме тому немає і героїв.
Саме тому Україна приречена перемогти. Не тому що бункерний шизофреник прорахувався, не тому що ворожа армія вкрай низько мотивована, а тому що наш міф потужніший, цілком реальний і будується не на брехні. Саме тому в нас так багато героїв. Саме тому після перемоги, бруньки на дереві нашого міфу розквітнуть як ніколи. Саме тому після завершення війни на Україну чекає справжній культурний розквіт.
Тому не падайте духом – все ще повернеться і в більших масштабах. Буде ще і кіно, і музика, і мистецтво. І Україна обов’язково буде.
Фото: Міноборони
Також по темі: На варті нашої безпеки: українські зірки, які пішли воювати Війна в Україні. Зірки, які зайнялися волонтерством Допомагають не лише на словах. Іноземні зірки, які зробили пожертву на підтримку українців
