Все, що потрібно знати про іпохондрію.
Здається, що хворий, але ніяких проявів немає. Відчуваєш тривогу, але безпідставну. Кажуть сходити до лікаря, але не довіряєш їх діагностиці.
Це все можуть бути ознаками іпохондрії.
Чи ні?
Ранок у Великому Місті поспілкувався з психологом Юлією Короцінською та дізнався все про іпохондрію.
Чи дійсно це психологічна хвороба чи просто фантазія грає злий жарт?
Відповіді шукай у матеріалі.
Що таке іпохондрія
Іпохондрія — це вкрай уважне і чутливе ставлення людини до власного здоров’я, яке часто не має соматичних (тілесних) підстав.
Людині постійно здається, що вона чимось хвора або от-от захворіє.
Болі, які не мають медичних причин, надмірна недовірливість, регулярне читання медичної літератури або відвідування спеціалізованих сайтів з вишукуванням у себе симптомів будь-яких хвороб — яскраві приклади поведінки іпохондричної людини.
Часом іпохондрія розвивається через стреси та негативний досвід (наприклад, хронічна хвороба, небезпека життю та здоров’ю, втрата близької людини через хворобу тощо), але може виникнути безпідставно, як наслідок концентрації тривоги в темі здоров’я.
Іпохондрія – це психологічна проблема чи ні
Іпохондрична людина може викликати у себе симптоми тих чи інших хвороб, варто їй тільки почути або побачити чиїсь страждання.
Часом, здається, що людині подобається страждати.
І в певній мірі це може бути правдою, адже іпохондрик перебуває в позиції жертви, а жертві прийнято співчувати, підтримувати її.
Вважається, що іпохондрик має «вторинну вигоду», тобто позитивні речі, які людина отримує в ситуації хвороби — увага, інтерес, турботу.
Психолог Юлія Короцінська розповідає:
Є сім’ї, де діти виховуються за схемою «нагодований, одягнений, уроки вивчив — отже все добре».
Такі сім’ї називаються «дисфункціональними». Емоційний розвиток дитини ставиться на останнє місце.
І причин тому може бути багато: брак часу, зосередженість батьків на заробітку, емоційна холодність як особистісна особливість батьків.
Якщо бажання дитини в емоційному контакті не задовольняється, воно набуває спотвореної форми.
І тоді любов, увага і турбота асоціюються зі стражданнями, адже поспівчувати в такій сім’ї можуть тільки в разі, якщо дитина захворіє.
Надмірна прихильність до здорового способу життя теж може бути сигналом іпохондрії.
Тут людина діє від зворотного: страх захворіти переростає в культ здоров’я, який активно пропагується серед близьких і знайомих.
Причини надмірної турботи про здоров’я
Формується таке ставлення ще в дитинстві, коли дитина росте хворобливою або в сім’ї є хтось важко хворий.
А також в ситуаціях, коли тривожна мама, побоюючись за здоров’я дитини, прагне передбачити всі небезпеки, що підстерігають її чадо.
Такий малюк з раннього дитинства чує фрази «Одягнися тепліше, на вулиці холодно», «Гуляти не підеш, застудишся», «По деревах не лазь — впадеш», «Не підходь до калюжі — промочиш ноги, захворієш і помреш», — говорить фахівець.
Все, що пов’язано з хворобою або будь-яким фізичним нездужанням починає сприйматися як смертельна небезпека.
А смерть, щось незвідане, що лякає кожного з нас.
І саме цієї загрози, яка може витати в повітрі, починає боятися дитина.
Щоб попередити небезпеку, у неї формується надчутливість до будь-яких відчуттів свого тіла: бурчить живіт — зараз він заболить, болить голова — боїться втратити свідомість, в приміщенні хтось кашляє — у самого починає дерти в горлі.
Основні симптоми іпохондрії
Насправді чітких проявів іпохондії нема.
Це скоріше загальних комплекс симтомів різних поведінкових форм, які в сукупності дають дещо деформовану картину сприйняття людини опіки власним здоров’ям.
Психолог Юлія Короцінська назвала найпоширеніші прояви іпохондрії у людини, серед них:
- Надмірне хвилювання за здоров’я;
- Прислухання до симптомів тіла та надмірна чутливість до будь-яких змін організму;
- Пошук інформації про хвороби та спроби поставити собі діагноз;
- Концентрація на темі хвороб в інших людей;
- Навіюваність та нав’язливі думки про хвороби;
- Фонове відчуття тривоги, яке заважає відпочивати, виконувати роботу та займає майже весь день;
- Неможливість зосередитися на інших справах;
- Думки про смерть, небезпеку, недовіра до лікарів та оточення;
Як боротись з іпохондрією
Іпохондрія включає в себе 2 основних компоненти: думки (періодичне прокручування в голові думок про хворобу і можливих варіантів майбутнього) і емоції (страх, тривога, хвилювання).
Тому щоб змінити ставлення до свого здоров’я, слід міняти і думки, і емоції.
Серед ключових рекомендацій фахівець виділила наступні:
- Контроль поганих думок. Не дозволяй іншим розповідати про свої хвороби і негаразди. Тактовно переводь на іншу тему, задавай запитання, що стосуються приємних речей. Якщо це не діє і людина продовжує, слід просто обмежити спілкування з «скигліями».
- Більше читай. Читання якісної літератури допомагає переключитися від внутрішніх переживань на зовнішні, викликає інтерес і інші позитивні емоції.
- Займайся спортом або іншими фізичними активностями. Кожному з нас відомо поняття «м’язова радість» — це приємна втома не тільки в м’язах, але і в розумі. Щоб зупинити потік думок, часом досить попрацювати фізично. Однак, головне в цій справі — систематичність.
- Знайди для себе захоплення. Бачачи результат своєї праці, у тебе буде підніматися настрій, життєвий тонус і інтерес, а це витіснить незадоволеність і страх.
- Вибери мету і йди до неї. Позиція жертви, зацикленість на негативі виникають, якщо людина довго перебуває в стані незадоволеності. Якщо ненависна робота — зміни її, якщо живеш з тими, хто неприємний — ти маєш право вирішувати, з ким і як жити. Якщо нудно — пробуй, досліджуй і нарешті знайдеш те, що потрібно.
- Прийми смерть як частину життя. Рано чи пізно ми всі помремо, навіщо тоді витрачати життя на очікування смерті?
Як реагувати рідним
Рідні та близькі люди можуть допомогти іпохондрику, наприклад, вселяючи надію та обмежуючи негативом.
Але варто не перебільшити.
— Ідеальну реакцію рідних я описала б як «помірну увагу», — зазначає психолог.
Тобто, не варто дуже хвилюватися, бо це може ще більше розхвилювати іпохондрика або сформувати вторинну вигоду.
Але й не слід відноситися байдуже до переживань близької людини, яка страждає на іпохондрію, адже це також провокує тривогу та на додачу зіпсує ваші стосунки.
Допомагай іпохондрику розвивати критичне мислення і не піддаватися емоції страху.
Навчи його аналізувати та піддавати сумнівну інформацію з недостовірних джерел, плітки та байки.
Допомагай іпохондрику повернути смак життя.
Приємнні дрібнички, запрошення в цікаві місця, прогулянки на природі — додасть барви у життя і відволіче від нав’язливих думок.
Не підтримуй розмови про смерть та хвороби.
Концентруй його увагу на приємних аспектах життя.
Допоможіть обмежити іпохондрика від негативної інформації та песимістичних людей.
Варто пам’ятати! Тільки спеціалісти та лікарі можуть ставити діагноз іпохондії, тож не варто ображати людину, яка турбується про своє здоров’я безпідставно.
Нагадаємо, раніше ми розповідали про те, що таке психосоматика і її вплив на людину.
Фото: Pexels
