“Зроблю це колись”. що таке синдром відкладеного життя та як його подолати

Що таке синдром відкладеного життя та як із ним боротися?

Повномасштабна війна стала неабияким випробуванням для нашої нервової системи.

Паніка, страх, відчай — усі ці емоції з кожним днем руйнують нас усе більше й більше.

Зберігати спокій та радіти бодай чомусь, коли навколо щодня помирають люди — надскладне завдання.

Чимало людей самостійно ставлять своє життя на паузу й позбавляють себе можливості радіти.

Однак кожен з нас має почати жити тут і зараз, аби ми всі разом могли відбудувати нашу Батьківщину.

Медична психологиня та травмотерапевтка Оксана Степанюк розповіла, що таке синдром відкладеного життя та як його подолати.

Що таке синдром відкладеного життя?

Як поводяться люди із синдромом відкладеного життя?

Синдром відкладеного життя — це психологічний феномен, що позбавляє людину можливості жити тут і зараз.

Ті, хто страждає від цього порушення, постійно переживають за минуле або майбутнє, однак не приділяють уваги тому, що відбувається в теперішньому.

Люди забороняються собі радіти й відчувати позитивні емоції, поки все горе навколо не зникне.

Чому виникає цей синдром?

Дуже часто причини такої поведінки криються в нашому дитинстві.

Дитина, що отримувала винагороду від батьків тільки після виконаної роботи, має схильність до синдрому відкладеного життя, коли виросте.

Тобто, дорослі люди через важке дитинство втрачають здатність отримувати задоволення просто так.

Якщо ви розумієте, що маєте схильність до синдрому відкладеного життя, запитайте себе: “Чи хочу я віддати ворогу своє життя?”.

Як подолати синдром відкладеного життя?

Будьте готовими до осуду оточення

В умовах стресу й підвищеної агресії люди намагаються позбутися негативних емоцій будь-яким способом.

Саме тому вони часто засуджуються тих, хто поряд, аби зробити когось іншого винним.

Ви маєте бути готовими до того, що близькі можуть бути обуреними вашими трансформаціями та бажанням жити далі.

Однак варто пам’ятати, що їхнє бачення світу не має нічого спільного з вашим особистим сприйняттям.

Аби уникнути зайвого осуду й побороти синдром відкладеного життя, варто:

• За можливості зменшити спілкування з людиною, що засуджує вас.
• Якщо такої можливості немає, спробуйте уявити, що ви перебуваєте в коконі й усі образи, що летять у ваш бік, відбиваються від поверхні уявного щита.
• Поспілкуйтеся з тими, хто підтримає ваше прагнення повернутися до нормального життя.
• Хваліть себе за те, що ви зробили сьогодні.
• Вказуйте свої кордони під час розмови з агресивною людиною. Не бійтеся казати: “Мені не подобається, коли ти так розмовляєш зі мною. Не роби так, будь ласка”.

Не дозволяйте іншим забирати у вас можливість насолоджуватися життям вже сьогодні!

Відбудуйте лінію часу

Часом люди, що перебувають у безпеці, відчувають апатію й розгубленість.

Тобто, основною їхньою метою була евакуація з гарячих точок, а наступної цілі немає.

У такому випадку вкрай необхідно відбудувати лінію часу й продумати свої наступні кроки.

Спробуйте згадати, як чистили зуби місяць, тиждень, день тому.

А потім уявіть, як ви робитимете це сьогодні й завтра.

Такий простий метод допоможе зберегти хронологію дій.

Наступним кроком має стати планування.

Спробуйте поставити собі мету на найближчі 20 хвилин, а потім — на годину, день, тиждень.

Переїзд — це неабиякий стрес, тож не очікуйте від себе чіткого розуміння, що так коли варто робити.

Відновлюйте сили та будуйте плани бодай на найближче майбутнє.

Вчасно зверніться за допомогою

Після двох місяців повномасштабної війни люди поділилися на три умовних типи:

• Ті, хто має сили продовжувати життя навіть попри війну. Такі люди не отримали комплексні психологічні травми в минулому.
• Люди, що перебувають у проміжній фазі: вони хочуть продовжувати жити, однак щось їх стримує та повертає на кілька кроків назад. Таким особам також притаманне загострене почуття провини.
• Ті, хто залишився в тому ж стані, що й у перший день війни. Саме такі люди зазвичай агресивно реагують на бажання інших повернутися до нормального життя. Травмовані особи не сплять, не можуть їсти, а також постійно забороняють собі будь-які задоволення й позитив.

Останній тип людей може мати порушення роботи нейромедіаторів мозку, тож таким громадянам варто вчасно звернутися до терапевта або сімейного лікаря.

Фахівець зможе діагностувати проблему й скерувати пацієнта до психіатра або невролога, який призначить необхідні ліки.

Без цього ризик виникнення депресії, ПТСР та тривожних розладів неабияк підвищується.

Нагадаємо, раніше ми розповідали, як зупинити напад паніки.

Фото: Pexels