Як антивакцинатори впливали на перебіг історії та людство

Антивакцинатори зазнають фіаско? Як противники вакцин впливали на перебіг історії та людство

Звідки і чому з’явилися антивакцинатори.

У XVIII столітті натуральна віспа забрала десятки тисяч життів у всьому світі.

Смертельна хвороба майже знищила корінне населення Америки і щороку вбивала майже півмільйона європейців.

За різними історичними даними від 30% до 60% усіх заражених померли від цієї хвороби.

А ті, хто виживав, часто назавжди втрачали зір.

Винайдення вакцини

Батько першої вакцини Едвард Дженер у 1796 році знайшов вирішення ситуації – він помітив, що доярки, які постійно контактують із коровами та кавалеристи, які відповідно мають справи із кіньми не хворіють на натуральну віспу.

Сподіваючись на перехресний імунітет, Дженер взяв зразки у тварин і створив першу у світі вакцину.

Власне сам термін також належить досліднику.

“Вакка” – з латинської “корова”, відповідно “вакцина» – «коров’яча”.

От тільки епохальний і революційний винахід, який мав на меті врятувати сотні тисяч людей від смерті зіткнувся з опором антивакцинаторів.

Чому антивакцинатори бунтують

Мотивація була різна, зокрема лідерами противників вакцин були лікарі, які практикували народу медицину.

Поява вакцини могла позбавити їх доходів.

Вони придумували міфи і теорії змови, аби відбити у людей бажання робити вакцину.

Наприклад, говорили, що вакциновані можуть мутувати у корів та биків, мовляв відростатиме коров’яча шерсть чи роги.

Іншим антивакцинаторським крилом керували релігійні лідери.

Вони вважали, що віспа є карою Божою і її не потрібно лікувати.

Дослідник історії медицини, Едуард Каналош розповідає:

— Коли Дженнер почав робити свої щеплення проти віспи, релігійні фанатики казали, що це йде у розріз з тим, що написано у Біблії. Пізніше, коли Пастер винаходив свої вакцини, люди вже менше зважали на релігію, а натомість піклувалися про права людини.

Противники вакцинації в Україні

Загалом, рух противників вакцинації в Україні майже відтворений за шаблоном антивакцинаторського руху ще XIX століття.

Як пише історик з медицини Оксфордського університету – Пола Ларсон, два століття тому, часто з’являлися так звані «лідери», які використовували народні занепокоєння, аби здобути популярність.

Нині, за словами фахівців, ситуація аналогічна.

Засновниця ініціативи “Як не стати овочем”, Оксана Мороз розповідає:

— Вони дуже перекликаються з політичним чи якимось активістським рухом.

Якщо прослідкувати історію так званих лідерів цього руху, то переважна більшість з них тягне свою історію ще від початку війни і від того, що вони займали чітку проросійську позицію, або потім брали активну участь, наприклад, в різноманітних акціях і проти реформи землі, і за те, щоб люди не платили гроші за комуналку .

Якщо прослідкувати, то в історії цих лідерів, можна чітко прослідкувати бажання увійти в політику.