Бодіпозитив: прийняття себе чи шлях до проблем зі здоров’ям?

Бодіпозитив: чому важливо навчитися приймати себе.

Будь-яке тіло прекрасне – слова, що наяскравіше ілюструють суть бодіпозитиву.

Цей рух зароджувався з благородною метою – допомогти людям прийняти себе.

Адже у той час, коли з обкладинок журналів на нас дивляться ідеальні красуні, реальність зовсім інша.

Розтяжки на шкірі, шрами, втрачені кінцівки – у зовнішності нерідко трапляються ситуації, які неможливо виправити, але можна прийняти.

Та з часом бодіпозитив попри свій добрий намір, знайшов і противників.

Вони стверджують, що ті, хто підтримує рух, просто лінуються і маскують під красивою обгорткою проблеми зі здоров’ям.

Так хто ж має рацію?

Бодіпозитив: мета

Вважається, що засновницею бодіпозитиву стала Конні Собчак. У 90-х булімія забрала в неї сестру.

Подія дуже сколихнула жінку, тому вона вирішила звернутися до Елізабет Скотт.

Елізабет працювала психотерапевтом і постійно бачила дівчат та жінок, які ненавидять своє тіло.

Їй кортіло показати, як важливо приймати та любити себе.

Після зустрічі Скотт і Собчак беруться за втілення цієї ідеї.

Так у 1996 з’являється спільнота The Body Positive.

Вже через кілька років на показах модних брендів позують моделі plus size.

Концепція прийняття себе стає філософією Dove, Victoria’s Secret, Nike.

Чому люди не приймають себе

На цю непросту тему ми поспілкувалися із жіночим психологом Наталією Шматко.

За її словами, проблема неприйняття власної зовнішності – це проблема неприйняття себе і своєї особистості.

– Зовнішність – це верхівка айсбергу. Якщо людина не сприймає саму себе, це відображається в усіх сферах її життя. Коли в неї низька самоцінність, їй складно повірити, що вона достойна гарних стосунків, хорошої роботи і високої якості життя, – зазначає експерт.

Як підкреслює психолог, важливо, щоб батьки ще в дитинстві дали дитині установку – «я ОК і світ навколо мене ОК».

Коли така установка закладається як базова,  людина із легкістю крокує по життю.

Часто досягти гармонії із власною душею та тілом заважають ще радянські стереотипи.

«Треба бути таким, як інші», «потрібно себе постійно порівнювати з кимось», «бути не гіршим, а ще кращим, ніж хтось».

Навчитися приймати себе – це те, чого неможливо навчити за допомогої якоїсь інструкції, підкреслює Наталія.

– Якщо є проблема неприйняття себе, потрібно звертатися до спеціаліста, знаходити і пропрацьовувати ті точки з дитинства, де людині нав’язали установку «я не ОК». Зрозуміти, що «не я такий, а мене навчили в це вірити». Вправи на кшталт просто стати перед дзеркалом і сказати я люблю себе таким, яким я є” – це також хороша ідея, але ефект від них буде лише тоді, коли «ґрунт» пропрацьований.

Діапазон нормальної ваги широкий

Як зазначає психолог, у терапію вже в дорослому віці часто приходять «дівчатка», які мають проблему неприйняття власного тіла з дитинства.

Навіть тоді, коли вони вже дорослі жінки, у них завжди живе та маленька дівчинка, якій оточення (і нерідко батьки) казали змінюватися, наприклад, худнути. Часто такі пропозиції були необґрунтовані, адже кілька зайвих кілограмів можуть цілком вписуватися в норму.

– Хочеться, щоб у світі поширювалося більше інформації про те, що ж насправді є нормальною вагою. Є чіткі медичні критерії стосовно нормальної ваги чи ожиріння. У випадку останнього йдеться не про зовнішній дефект, а про негативний вплив на здоров’я. Але діапазон нормальної ваги дуже широкий. І часто те, що люди сприймають як зайву вагу, насправді є варіантом норми, – акцентує Наталія Шматко.

Насамперед потрібно пам’ятати, що те, як ви себе сприймаєте і відчуваєте, є значно важливішим, ніж те, які ви на вигляд.

Цю думку чудово відобразили  у фільмі «Красуня на всю голову».

Автори показали, як можна бути красивою, але в дзеркалі бачити зовсім інакшу картинку, і як можна не підходити під стандарти, але жити в гармонії із собою. 

Тренд на пластичні операції

В українському інстаграмі блогери все частіше наважуються на пластику.

У лютому цього року форму носа змінила Олександра Пустовіт з аудиторією близько 1,9 мільйона підписників.

А кілька тижнів тому свою пластичну операцію в прямому ефірі транслювала Софія Стужук.

За жінкою стежить більше п’яти мільйонів користувачів.

Якими можуть наслідки такої відвертої демонстрації радикальних змін?

Як зазначає психолог, естетична медицина – це все ж сфера медицини.

Завдання цієї галузі в першу чергу – допомагати виправляти певні проблеми зі здоров’ям.

Є ринопластика винятково естетична, а є ринопластика для виправлення перегородки носа і покращення дихання. Не варто засуджувати людину, яка вирішила робити пластичну операцію, адже вона має на це власні, не відомі нам мотиви.

За словами експерта, клієнтки часто запитують її, як вона ставиться ін’єкцій ботулотоксину та пластичної хірургії.

Але однозначно щось стверджувати психолог не поспішає, адже це власний вибір людини – робити пластику чи ні.

– Зазвичай відповідаю так: важливо розуміти, навіщо це тобі. Наприклад, якщо ти усвідомлено все життя  хотіла змінити щось у собі з метою покращення, а після операції дивитимешся в дзеркало і будеш щасливою та радісною – це одна справа. Але якщо людині з дитинства нав’язали думку, що вона має якісь зовнішні дефекти, і тепер, в дорослому вже віці, вона вважає, що всі її проблеми і невдачі стаються через це, і сподівається, що після пластичної операції її життя кардинально зміниться – така мотивація навряд чи приведе до бажаного результату. Саме в таких ситуаціях, коли людина наважується на пластичну хірургію, а очікувані зміни в житті так і не настають (тому що причини далеко не в зовнішності), у неї запускається механізм «робити пластику знову і знову». Є марні сподівання, що зовнішня естетика змінить внутрішній світ, – каже Наталія Шматко.

Експерт зізнається: їй не до вподоби тенденція популяризації пластичних операцій у соцмережах.

– Завжди так було, що люди створювали собі кумирів і брали з них приклад. Раніше такими кумирами були зірки, які, здавалося, живуть в іншому, паралельному світі і мають свої “особливі” стандарти. Зараз же блогери максимально наблизилися до людей, які бачать у них себе. У тих, хто постійно спостерігає за ними, може формуватися неусвідомлене бажання наслідувати улюбленого блогера, буквально повторювати всі його щоденні дії. Як результат – люди проживають не своє життя, задовольняють не свої бажання та потреби. Такий намір ризикує стати дуже нав’язливим, – наголошує психолог.

До гармонії без обмежень

Наталія Шматко переконує: прийняти себе важко під тиском обмежень.

За її словами, коли людина чує словосполучення правильне харчування, здоровий спосіб життя, це вже викликає в неї певний негатив.

Заборонений плід солодкий, а сидіння на дієтах і дотримання нібито правильного харчування рідко дають гарні результати.

– Людина на дієті може скинути п’ять кілограмів, але згодом набрати десять. Чому так відбувається? Так працює органзім. Якщо його певний час позбавляли чогось, а потім знову відкрили до цього доступ, організм вирішує, що треба запасатися з потрійною силою. Коли ми говоримо про правильне харчування, то все-таки маємо на увазі обмеження. Цього поменше, а того більше, а це їсти взагалі не бажано. А коли є якісь обмеження, людина не буде відчувати себе добре, – говорить фахівець.

Людина має чітко розуміти, що вона хоче зараз з’їсти і навіщо вона це робить.

Це справді принесе їй задоволення чи це лише спосіб утекти від реальності?

Якщо, наприклад, у тебе стрес і хочеться з’їсти цукерку, щоб центри задоволення в мозку відреагували, – це нормальна реакція організму. Але якщо стикаючись навіть і з мінімальним стресом, ти його постійно заїдаєш, то це вже порушення харчової поведінки, – зауважує психолог.

Бодіпозитив: де межа між прийняттям себе і проблемами зі здоров’ям?

Наявність підтверджених проблем зі здоров’ям, як, наприклад, діагностоване ожиріння – це та межа, коли потрібно почати щось робити, а не маскуватися за бодіпозитивом. Із цим треба працювати, бо це необхідно самій людині для її подальшого комфортного життя. 

Але потрібно пам’ятати, якщо людина має певну проблему, наприклад,  із зайвою вагою, але при цьому почувається комфортно і не готова зараз із цим щось робити, то чим більше оточення буде її до цього закликати, тим менше вона хотітиме змінюватися, – каже психолог.

Важливо не нав’язувати людині свою думку, не змушувати, але лише підтримувати так, щоб вона сама захотіла працювати на благо свого здоров’я.

Радикальний бодіпозитив

Бодіпозитив має і радикальні прояви – відмова від миття голови та гоління ніг, агресивне ставлення до худих людей.

Це справді допомагає боротися зі стереотипами краси чи просто спосіб привернути увагу до себе?

Як зауважує психолог, кожна людина може бути будь-якою. Такою, як їй комфортно.

А бажання засуджувати людей за те, що вони не поділяють ваші погляди, це вже зовсім інше питання

Коли людина приймає саму себе, вона вчиться приймати й інших. Якби у мене чиїсь неголені ноги викликали негатив, я б задумалась, чому чиєсь тіло викликає в мене такі негативні емоції. Адже коли нас щось дратує в інших людях, це завжди відображає наші тіньові сторони.

Як прийняти і полюбити себе

Наталія Шматко радить: познайомтеся із собою справжнім. Поставте собі кілька запитань.

Де починаються та закінчуються мої кордони?

Що робить мене щасливим?

Як я хочу, щоб до мене ставилися?

Зазирніть всередину власної душі – тільки так можна досягнути гармонії із собою, своїм тілом та всім світом.

Нагадаємо, раніше ми писали про гостьовий шлюб.

Фото: Pexels

Софія Бондарева