Де закінчуються апетити Кремля? Аналіз від Казаріна

Де закінчуються апетити Кремля.

Пригадую, як у серпні 2016 року поїхав у Приазов’я. Одна машина, троє пасажирів і багажник, забитий аж так, щоб перебути раптову зиму.

У Мелекине Донецької області ми приїхали пізно. Швиденько поселилися в приватному будинку й у присмерках пішли на пляж.

Тепле море, не вистиглий ще пісок, вино і сир. Єдине, що бентежило, – насувався дощ. Він був неминучий – його провіщав гуркіт грому.

Бентежило доти, доки ми не поглянули на небо. Зорі були як на долоні, жодної хмарини. Це був не грім, це була канонада.

Війна завжди поруч. До неї – шість годин на поїзді або десять на автівці.

Усе наше комфортне існування тут можливе тільки тому, що її зупинили там.

На лінії тих населених пунктів, назви яких ми чуємо в армійських повідомленнях.

Ми не відчуваємо її завдяки тим, хто щодня її на собі відчуває.

Де закінчуються апетити Кремля?

Дивіться в сюжеті політичного оглядача Павла Казаріна.

Нагадаємо, раніше ми розповідали про те, як Росія розпалює військові конфлікти.

Фото: Рexels