ICTV Ранок 12.04.2022 13:30
12.04.2022 13:30
Поділитися

Тероборона – це країна в мініатюрі. Казарін про війну та службу

павло казарін
Павло Казарін
Політичний оглядач

“У нас розстріляли лише двох. Пощастило”.

Дівчина жмуриться на сонці й посміхається. Вона живе в невеликому селі Озера, трохи на захід від Гостомеля. Мій батальйон сьогодні привіз їм продукти. За місяць окупації в них загинуло десять односельців, але більшість — від обстрілів, розстріляли лише двох. Пощастило.

Вона показує мені телефон. У списку вхідних повідомлень висить анонімне: “Сьогодні ви отримали SMS. Завтра ми прийдемо до вас”. Росіяни шукали навідників, а тому загнали на околиці пеленгуючі станції. Переговори та листування загрожували обшуком. Пощастило.

Моїй співрозмовниці близько двадцяти. Вона вперта й смішна. Всі двадцять дев’ять днів окупації вона відмовлялася переходити в розмовах із російськими солдатами на російську. Допомагала пенсіонерам, а тепер керує волонтерським штабом. А ще вона гарна. Пощастило.

Ми возимо продукти та ліки по Київській області. Більшість цих сіл ще не розмінована, сапери нарозхват, а тому снаряди валяються на узбіччі. Жартуємо, що наше завдання полягає в тому, щоб випередити заборони та затарити села їжею та ліками до того, як у них заборонять в’їзд з міркувань безпеки.

Ми дивимося та запам’ятовуємо. Це важливо, бо міста прибирають. Щодня з вулиць вивозять обстріляні авто. Затирають плями. Відтягують тракторами бронемашини, що згоріли. Комунальники тягнуть нові дроти та розбирають завали.

Незабаром про те, що відбувається, нагадуватимуть лише обгорілі фасади та цвинтарі. Тому ми дивимося та запам’ятовуємо.

На вході в під’їзд лежить порожня котушка з-під рибальської волосіні. Росіяни не обмежувалися мародерством і грабіжництвом — вони також мінували житлові будинки. Сходові клітини в розтяжках, тому ми уважно дивимося під ноги. Якщо на вулиці ви бачите машину з цілими вікнами – значить вона приїхала після звільнення. Решту випатрали.

Кожен виїзд до області – це десяток адрес “на перевірку”. Нас просять дізнатися, чи є куди повертатися та чи є до кого. Одне не обов’язково збігається з іншим.

Увесь березень доля грала з областю в жахливу рулетку. Іноді вдача була на боці людей. Іноді – на боці будинків.

Ми стоїмо на узбіччі в Ірпені. Навпроти нас – невеликий цегляний двоповерховий будиночок. Втім, уже ні: пряме влучання знесло дах і майже весь другий поверх. Зате вцілів паркан. Ворота відчинені, і ми спостерігаємо, як господар неквапливо вішає на фасад прапор.

Я озираюсь і думаю, що за підсумками цієї війни Москва спробує народити черговий епос. Військові злочини оголосять подвигом. Розенбауми та Бондарчуки співатимуть і зніматимуть чергові “дев’яті роти”.

Також по темі: Зараз ми – найважливіша країна у світі. Казарін про службу в теробороні Долю Росії визначаємо сьогодні ми Берегти рідних та фіксувати злочини: правила безпеки на тимчасово окупованих територіях

Поразка у війні й навіть розвал країни зовсім не обов’язково скасовують цей сценарій. Доведено Афганістаном.

У батальйоні ще одне весілля. Ми організовуємо його в центрі міста. Воєнний стан дозволяє нехтувати умовностями, а тому весілля візує комбат. Весіль багато, і це важливо. Весілля передбачає плани та майбутнє. Пара в камуфляжі обмінюється обручками, і ти розумієш, що вони мають і те, й інше.

Через кілька днів фотографії Слави та Насті опиняться на першій сторінці “Times”.

З кінця лютого Україна стала головним постачальником емоцій для всього світу. Справжнє родовище історій.

У нас в асортименті весь діапазон: від побутової величі до сміху крізь сльози. Чому надаєте перевагу сьогодні?

Наша армія раптово виявилася найнароднішою з можливих. Тільки в нас на одному блокпосту можуть стояти цирковий мім та шкільна вчителька з очима оленяти. Тільки в нас в одному взводі служать тато-кулеметник та донька-снайпер. Тільки в нас мати бере в руки зброю, щоб помститися за сина, що загинув на фронті.

Територіальна оборона – це взагалі країна в мініатюрі. Найбільший рід військ у Європі.

Люди різного минулого, але однакового сьогодення. Ще взимку вони були цивільними, а тому в кожного – своя унікальна історія. Готовий завод контенту. Найрелевантніший зліпок країни.

Нашу роту перекидають. Ми пакуємо речі й дивимося, як трактори розбирають блокпости. Війна не докотилася до наших позицій. Але вона, напевно, спробує взяти реванш.

Утім, ми готові. До цього готова дівчина з села Озера. І чоловік, що вішає прапор на свій будинок в Ірпені. І Слава з Настею, котрі зіграли весілля позавчора. У нас просто немає вибору.

Це українська весна. Нам тут жити.

Джерело: Українська правда

Фото: Павло Казарін

12.04.2022 13:30


Топ-відео

Гарячі матеріали

Загрузка...

Ведучі каналу

Дивіться на ICTV

Вгору

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

    ВГОРУ