Як правильно говорити українською: секрети вимови

Яких правил слід дотримуватися під час вимови українських слів?

Останнім часом українська перетворилась на справжній тренд.

На державну мову переходять навіть ті, хто все життя спілкувався російською або суржиком.

І не дарма, адже наша солов’їна — одна з наймилозвучніших мов світу, якою захоплюються іноземці з усіх країн.

Аби розмовляти українською ще краще, слід дотримуватися кількох простих правил.

Викладачка української мови Марина Герасименко розповіла, як правильно вимовляти деякі звуки.

Як правильно вимовляти деякі звуки в українських словах?

Не наближайте голосні

Звук [о] слід вимовляти чітко та чисто, навіть якщо на ньому не стоїть наголос.

Уникайте зайвої асиміляції, щоб не казати [робима], [гаворимо] тощо.

Уважними слід бути й зі звуком [и].

Помилка, яку часто роблять жителі Київщини.

Не варто вимовляти [рокі] замість [роки], [трохі] замість [трохи], [чітати] замість [читати], [вчітель], замість [вчитель].

Чітко вимовляйте йотовані

Йотовані я, ю, є, ї, що позначають два звуки, варто вимовляти повністю.

Кажіть [Украйіна], а не [Украіна], [обіцяйу], а не [обіцяу], [свойе] замість [свое].

Не оглушуйте дзвінкі

Ще одна вкрай поширена помилка.

Не вимовляйте [п], [т], [х], [ш], [с] замість [б], [д], [г], [ж], [з].

Тобто, неправильно казати [репорташ] замість [репортаж] або [дуп] замість [дуб].

Звуки [д] і [т] мають бути глухими

Припиніть “цікати” та “дзікати”.

Люди часто вимовляють [мабутць] замість [мабуть], [дзіти] замість[діти] і т.д.

Така вимова характерна білоруській та російській мовам, але не українській.

Звук [ч] — твердий

Не вимовляйте “чяй”, “чюю”, “чітати”, “чєкати” і т.д.

Звук [ч]  має бути твердим та чітким.

Пам’ятайте про букву Щ

Літера Щ позначає два звуки [шч], тож не варто ковтати один з них під час вимови.

Обидва звуки мають звучати чітко: [дошч], [боршч], [шчастя].

Що робити зі звуком [в]?

Пам’ятайте про те, що перед приголосним та в кінці слова цей звук наближається до [у].

Тобто, він має бути чимось середнім між [в] та [у].

До речі, у транскрипції такий звук має спеціальний значок [ў].

За жодних обставин не наближайте [в] до [ф], аби  не вимовляти [любоф], [кроф], замість [любоў], [кроў].

Слід також зауважити, що в українській мові немає редукції, тож звуки слід вимовляти чітко й повнозвучно, не ковтати їх. Вимовляємо [київського], а не [киівськоо].

Нагадаємо, раніше ми розповідали, як навчити дітей української в побуті.

Фото: Pexels