УКР
УКР
05.10.2020 16:10
Поділитися

Море крові та винятковий сюжет: п’ять фільмів Квентіна Тарантіно, які варто переглянути 


Фільми Квентіна Тарантіно, варті твоєї уваги – добірка від Ранку у Великому Місті.

Режисер Квентін Тарантіно – це невимовний талант вкупі з такою ж величезною гординею: він ще жодного разу не вибачався за логічні нестикування в фільмах чи за переписування світової історії на власний розсуд.

Сам він якось в інтерв’ю сказав, що забагато від чого відмовився, знімаючи фільми – в нього нема ані дітей, ані дружини (станом на сьогодні – вже є), але є кіно. І він – щасливий.

Такий специфічний “целібат”, можливо, й виправдав себе: неможливо знайти людину, яка б не чула сьогодні про стрічки Тарантіно.

Перш ніж ми почнемо радити тобі, які з його фільмів подивитись, потрібно сказати: у Квентіна Тарантіно немає “поганих” робіт.

Прості смертні можуть ранжувати його шедеври лише за датою та власними уподобаннями. Так ми у Ранку у Великому Місті й зробили.

Влаштовуйся зручніше і приємного тобі перегляду)

ТОП фільмів Квентіна Тарантіно

Скажені пси, 1992

Рідко трапляється так, що найперша серйозна робота режисера – і раптом отримує одну з найвищих оцінок критиків.

Впорався з цим Тарантіно – він дійсно старається, постійно вдосконалюючи свою манеру фільмування і сценарну майстерність.

Його фільм “Скажені пси” про пограбування без самого пограбування. Тут є напрочуд злагоджений акторський склад, манера оповіді та бійки з морем крові й атмосферою переслідування.

Весь сюжет зав’язаний на чварах. Всі постійно сперечаються і не довіряють один одному, тому що намагаються знайти відповідь на єдиний важливе питання: хто їх підставив

Тарантіно водив всіх за ніс, то розповідаючи казки про те, що “reservoir dogs” – це жаргонізм, то що в назві він мав на увазі французьке “до побачення”.

Квентін вклав у цей фільм дуже багато енергії, і неможливо не помітити, як він вибудовує спілкування між героями, які носять “кольорові” прізвиська, і в тому, що він дозволяє врятуватися хоча би одному з героїв.

 Скажені пси” – фільм, який доводить: у фільмі можна обійтись і без кадрів самого пограбування, для того, аби передати глядачеві все гостроту ситуації на кіноекрані.

У цьому фільмі багато недомовок, які дозволяють кожному глядачу розуміти по-своєму цих простих хлопців, які крадуть в банку мільйон.

Вони збираються за кавою, кричать одне одному “fuck” через слово.

Але саме ось ця злагодженість, яка панує в їх команді поруч з любов’ю до пропрацьованих деталей та історії, відкриває нам очі на одну істину: штука не у тому, яку мету ти собі ставиш, і чи сам(а) ти ідеально підходиш для її досягнення. Сенс в тому, що ти можеш вибрати людей, з якими ти будеш досягати цієї мети й отримувати неоціненний досвід.

Кримінальне чтиво, 1994

Якщо раптом в тебе склався стереотип про Тарантіно як про режисера-зірвиголову, який вміє ставити бійки, вести довгі діалоги та різко міняти сюжет, то наступний фільм цей стереотип лиш зміцнить. 

Тут є нелінійний сюжет, велика кількість наркотиків, прекрасні ступні Уми Турман, твіст в кафешці під рок-н-рол, реанімація за допомогою шприца (до речі, насправді шприц діставали з грудей Уми, а вже потім при монтажі цю сцену “розгорнули” задом наперед).

А ще психопатія, Тарантіно у другорядній, але помітній ролі, розгублений Траволта, і багато посилань на фільми про ковбоїв. 

У Кримінальному чтиві він розповідає про будні американських бандитів, з усіма їхніми плюсами та мінусами, і облаштовує все так, що ти починаєш чітко розуміти: ярлики, які ми навішуємо, та об’єктивна оцінка особистості – різні речі. 

Варто дивитися Кримінальне чтиво хоча б тому, що тут Ума Турман, яка зростом вдалася як Ейфелева вежа, і має сорок перший розмір взуття, дуже соромилася кадру з танцями босоніж. 

Тарантіно дуже довго вмовляв її на цей кадр, мотивуючи її тим, що все буде дуже спокусливо та естетично.

Від цього виграли всі: Ума подолала свій комплекс з приводу розміру своїх ніг, а Тарантіно плескали в долоні від задоволення картинкою. 

Вбити Білла: перша та друга частини (2003, 2004)

Важко повірити, що цей оригінальний фільм ще хтось не бачив.

Якудза, надміцні катани від Хатторі Хандзо, помста за смерть батьків, діти-вбивці, лайфхак з виживання у труні, виривання очей, реабілітація після коми та персонаж “Нареченої”, який був придуманий спеціально під Уму Турман – це вже такий ядерний постмодерністський вибух, який безумовно підірве тобі мізки, немов той Чорнобиль.

У цьому фільмі Ума Турман, як білий ангел, розмахує катаної справедливості, не стримуючи своєї зневіри від життя, яке несподівано позбавило її будь-яких надій на щастя. 

Тарантіно продумав цей фільм, присмачуючи його деталями, як турботлива господиня борщ сметаною.

Це прекрасний фільм для перегляду на дружній вечірці, або для підняття настрою, але назвати його кращим в історії кіно або у творчості Тарантіно просто не повертається язик.

Хоча Квентін – спасибі йому за це – саме тут привчив нас, що погані хлопці отримують по заслугах (втім, як і хороші).

І чомусь переглядати стрічки Вбити Білла дійсно хочеться знову і знову.

Також по темі: 7 відомих закордонних фільмів, в яких згадується Україна Фільми з Пенелопою Крус, за які ми її так любимо Геній атмосферних фільмів: ТОП-5 найкращих стрічок Вуді Аллена

Джанґо вільний, 2012

Саме у фільмі Джанґо вільний Квентін вирішив нарешті задовольнити своє давнє бажання і зняти спагетті-вестерн самостійно.

Правда, не був би це Тарантіно, якби в картині не було расизму, феноменально жорстоких бійок і моря крові, що знову ллється, немов зі шланга.

Дуже дивує те, що з часом Тарантіно почав приділяти особливу увагу нарядам: так Джанґо постає перед нами в яскраво-салатовому сюртуку і синьому жупані (натхненному картиною Хлопчик у блакитному Томаса Гейнсборо). 

У цьому фільмі є і Леонардо Ді Капріо, який на той момент ще намагався завоювати Оскар своєю грою. А тому момент, коли герой Ді Капріо розбиває на столі склянку та ріже об неї руку, був зовсім не запланованим. Вся знімальна група просто завмерла від шоку, а по-справжньому скривавлений Лео зіграв всю сцену навіть не скривившись від болю.

Брунгільда ​​і її визволення, справжні переживання доктора Шульца і діалоги, сповнені роздумів над природою свободи та несправедливістю світу, потрапляють глядачу в самісіньке серце. 

Режисер вирішив навіть трохи підіграти мемчикам, і тому його фільм закінчується епічним вибухом, на тлі якого Джанґо крокує впевненою і вільною ходою.

Мерзенна вісімка, 2015

Цей фільм починається просто шикарною зйомкою за всіма правилами композиції та колористики в зимових лісах штату Вайомінг, де везуть полонянку для того, щоб її стратити.

Опинившись посеред хуртовини, подорожнім доводиться зупинитися біля будиночка пані Мінні, де строката компанія з конфедерата, янкі, шерифа, мексиканця, головоріза і ковбоя починає вести свої діалоги, і у кожного різні цілі. Втім, всі повинні чітко зрозуміти, хто говорить правду, а хто бреше, і ось цю напругу, коли твої здогади виявляються невірними за хвилини, прикують тебе до екрану, як загіпнотизованого. 

Варто тільки попередити, що крові в цьому фільмі дуже багато, і іноді ця жорстокість дійсно зачіпає якусь струну в душі.

Але не біда: в крайньому разі її завжди можна уявити вишневим джемом чи борщем – тоді фінальні сцени з фонтанами крові перетворюються в гастрономічні пригоди. 

У цьому фільмі приємно спостерігати не тільки за шикарною картинкою, а й за логікою кожного з персонажів, які відіграні з любов’ю і майстерністю. 

Тому неможливо не згадати в топі цей фільм, який розділив багатьох критиків на два табори: одні кричали, що Тарантіно відійшов від своїх стандартів, а інші – що навпаки, показав, що є ще в Тарантіно порох в порохівницях. 

Нагадаємо, нещодавно ми писали про 5 фільмів з осіннім настроєм.

Фото: IMDb

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

05.10.2020 16:10



Загрузка...

Дивіться на ICTV

Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: