PGRpdiBjbGFzcz0iaWN0dl9hX2JveCI+PGNlbnRlcj48c2NyaXB0IGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWlkPSIxMzE4IiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1mb3JtYXQ9ImZ1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLXNpdGVfaWQ9IklDVFZfRnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tY29udGVudF9pZD0ie3JlcGxhY2VfbWV9IiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLmFkdGVsbGlnZW50LmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjExL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+PC9jZW50ZXI+PC9kaXY+
УКР
УКР

Фільм Місто, в якому не ходять гроші: революція від Скрябіна

0 - 0

Екранізація найбільш похмурої повісті запеклого оптиміста Андрія Кузьменка

Можливо, треба було жити, як всі

А я хотів інакшим бути завжди.

Скрябін, «Місця щасливих людей»

Андрій «Скрябін» Кузьменко був не лише талановитим музикантом, але й непоганим письменником. Його повісті не могли похизуватися інтелектуальними тонкощами чи заплутаним сюжетом. Зате вони, як їх автор, були дещо розбишацькими, завжди іронічно веселими та наскрізь українськими. Вирізнялася серед них трагедія «Місто, в якому не ходять гроші».

Місто в якому не ходять гроші фото

Саме її взялася екранізувати Ганка Третяк, вмовивши Кузьму написати адаптований сценарій. На жаль, почути його пісні, як і побачити Скрябіна в кадрі, не судилося. Зате його голосом говорить оповідач, адже Кузьма встиг записати чорнову версію начитки.

Сюжет «Міста, в якому не ходять гроші» побудований навколо дивної зони, що відгороджена від решти України колючим дротом, і де немає жодної валюти. Замість цього кожен продавець вимагає від покупця послугу на свій розсуд. Хочеш квиток на потяг – оббіжи навколо вокзалу разів тридцять, бажаєш заночувати в готелі – помий підлогу в туалеті.

В принципі, жорстока місцева влада ставить всього декілька умов: не перегинати палку із завданнями, не намагатися втекти й не зачіпати правителів та їхніх вірних слуг – силовиків. А далі народ може порпатися в багнюці, немов свині в загоні, котрі самі вирішують, в якому кутку влаштувати туалет, а в якому – спати.

Саме в це апатичне болото потрапляє «свіжа» Аліса, щоб добряче покаламутити воду. Дівчина, котрій і так не надто таланить у житті (звільнили, покинув хлопець), у зоні без валюти взагалі пускається берега. Не погоджуючись жити за місцевими правилами, вона стає маленькою революцією.

Місто в якому не ходять гроші фото

А цього не можуть стерпіти місцеві мешканці, що звикли жити за принципом «не здіймай хвилю». Тож вони, немов ті зомбі, весь час намагаються затягти Алісу назавжди у своє химерне задзеркалля. Не потрібно навіть дій з боку влади, що так і лишається примарним та страшним звіром, котрого ніхто не бачив.

Фільм «Місто, в якому не ходять гроші», як твори Кузьми, вийшов дуже чесним і сповненим гіркими алегоріями. Чим далі по сюжету просуваються герої – тим більший відсоток матюків у їхній мові. Все, як у реальному житті, включаючи суржик, якого Кузьма не цурався, а гордо піднімав на стяг.

В той же час, стрічка страждає багатьма вадами молодого українського кіно. Тут тобі й малий бюджет, що не дозволив знімати стільки дублів, скільки потрібно для хорошого результату. Тому герої можуть йти на світанку, повернути за ріг, а там уже опівдні. Є нарікання й до акторської гри, бо часто-густо розмови на екрані віддають молодим театром, а зовсім не кіно. І операторська робота не клеїться до сюжету та гри акторів. Одним словом, картина виглядає занадто хиткою і непевною, пересічний глядач, скоріш за все, назве її дешевою. А зважаючи на непростий сюжет, отримуємо кіно суто для любителів повістей Кузьми і вітчизняних соціальних драм.

Дмитро Сидоренко, спеціально для “Ранку у Великому Місті”

Також читайте: Фільм Коли падають дерева: подорослішай або помри 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

19.09.2018 09:15
0 - 0



Загрузка...

Дивіться на ICTV

Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: