21 жовтня в український прокат виходить масштабна історична стрічка Рідлі Скотта “Остання дуель”.
Сценарій до неї написали Ніколь Голофценер, Метт Деймон та Бен Аффлек.
Історія останньої дуелі у середньовічній Франції між Жаном де Каружем та Жаком Ле Грі виявляється однією з найпотужніших стрічок в кар’єрі Скотта за останні два роки і через призму середніх віків розкриває болючу тему згвалтування.
Чому нова робота режисера “Чужого” та “Гладіатора” стає не просто майстерним поєднанням історичної драми та трилера, але і справжнім майстер-класом режисури, читайте в нашій рецензії.
1386 рік. Франція. Маргарита де Каруж (Джоді Комер) публічно висуває звинувачення у зґвалтуванні сквайру Жаку Ле Грі (Адам Драйвер), а її чоловік лицар Жан де Каруж (Метт Деймон) взиває до справедливості та вимагає суду поєдинком.
Передісторію цієї події Рідлі Скотт розповідає з трьох різних точок зору і таким чином ділить стрічку на три рівномірні частини: правда Жана де Каружа, правда Жака Ле Грі та правда Маргарити де Каруж.
За останні двадцять років Рідлі Скотт звертався до Середньовіччя мінімум двічі, і обидва рази не дуже вдало.
“Царство небесне” постраждало в театральній версії, і цілісності стрічка досягла лише в режисерській версії, що все ж не врятувало її від касового провалу.
“Робін Гуд” виявився просто невдалою і досить нудною екранізацією легенди про шляхетного розбійника.
Говорячи відверто, з цими фільмами Скотту не надто щастило вихідним матеріалом – сценарії навряд чи відповідали таланту режисера.
Проте в “Останній дуелі” все склалось як треба, адже за сценарій взялись давні приятелі і володарі Оскару за сценарій до стрічки “Розумник Вілл Гантінґ” Метт Деймон і Бен Аффлек, які також запросили Ніколь Голофценер для написання правди Маргарити де Каруж.
Утрьох вони перетворили літературну першооснову (книга Еріка Джагера “Остання дуель: Справжня історія суду поєдинком у середньовічній Франції”) на блискучий сценарій, справжній психологічний трилер в умовах пізнього середньовіччя.
Проте, навіть якщо відкинути сценарну основу, вісімдесятитрирічний режисер доводить, що ані вік, ані попередні промахи не вплинули на нього, а тому показує справжній майстер клас із режисури.
Також по темі: Невдала документальна стрічка про легенду автоспорту: рецензія на фільм Шумахер Перевантажений блокбастер в азіатському стилі: рецензія на стрічку Шан-Чі та Легенда Десяти Кілець Політ фантазії може стати реальністю, якщо вірити: рецензія на фільм «Війна світів»Мабуть не дивно, що в “Останній Дуелі” режисер використовує так званий ефект Рашьомона, коли історія подається з точки зору конкретного персонажа, адже й у відомій стрічці Акіри Куросави однією з ключових подій стає згвалтування.
Проте Рідлі Скотт використовує цей метод не тільки для того, щоб показати різні точки зору на одну подію, але і по-справжньому грається з жанрами.
Правда Жана де Каружа – це типовий історичний бойовик з битвами, героїзмом, що в фіналі стає класичною історією про жагу помсти.
Жан де Каруж тут типовий дрібний дворянин, що бажає слави, грошей і готовий битись за свого короля навіть на краю світу.
Правда Жака Ле Грі – це вже інверсія лицарського роману, де сп’янілий від любові герой Адама Драйвера закохується в недоступну заміжню Маргариту.
Проте Жак Ле Грі далекий від лицарського ідеалу герой. Прагматичний, раціональний і схильний до розбрату Ле Грі вирішує проблеми свого сюзерена графа П’єра Алансонського (Бен Афлек) за допомогою насильства, а у вільний час бере участь в оргіях графа.
Надумане чи реальне кохання засліплює Ле Грі, тому він при першій нагоді гвалтує Маргариту, а після цього одразу ж іде сповідатися священнику.
У цій частині вже помітна тонка робота Скотта – героїзм правди де Каружа в очах Ле Грі перетворюється на зухвалу дурість, пафосна промова на соромну істерику, поцілунок примирення на акт спокуси. Акт згвалтування виглядає нервово і навіть абсурдно, адже в своїх очах Ле Грі вважає, що не зробив нічого поганого.
Правда Маргарити де Каруж – це справжня травматична історія згвалтування з елементами хорору.
А ще, за версією Скотта, це єдина реальна правда, не дарма ж в титрі це слово затримується на екрані окремо.
За версією Маргарити, її чоловік просто амбітний дрібний феодал, якого землі і гроші турбують більше, ніж любов чи будь який інший прояв романтизму. Ле Грі ж перетворюється в справжнього диявола в плоті, а сцена згвалтування стає настільки моторошною, наскільки це можливо уявити.
Всі ці три правди стають надпотужним підґрунтям для фіналу стрічки, власне, дуелі між Каружем та Ле Грі.
Інші автори могли б піти простим шляхом і зупинитись на простому варіанті, де герой виходить на двобій з очевидним злодієм заради помсти і справедливості.
Проте Скотт значно змінює ставки, і правди обох дуелянтів виявляються сумнівними, адже ці чоловіки засліплені своїми амбіціями, жагою до влади і упередженнями. І єдина правда за яку глядачу залишається вболівати – це правда Маргарити.
Крім цього, сама дуель поставлена надзвичайно видовищно і напружено. Кожен промах може бути фатальним, кожний удар відчувається по-справжньому, а відчайдушність обох досягає піку.
Окрім центральної теми, “Остання Дуель” має багато інших позитивних моментів.
Тут надзвичайно потужний акторський склад, де кожен викладається на максимум можливостей.
Деймон дуже добре справляється з роллю амбітного вояки, моторошна харизма Адама Драйвера проявляється у всій красі, Бен Аффлек відтягується в ролі графа розпусника, і навіть Алекс Лоутер у ролі короля Карла VI попри невелику кількість реплік однією мімікою передає суть монарха, ім’я якого в історії залишиться як Божевільний.
Проте найбільшої хвали заслуговує молода британська актриса Джоді Комер – її робота однозначно заслуговує номінацій на кінопремії.
Окрім цього Скотт вибудовує в стрічці правдоподібну атмосферу. Костюми, декорації, постановка боїв та мізансцен вибудовані на високому рівні.
Звісно, фільм сподобається не всім. Комусь може заважати сучасна проблематика, яку Рідлі Скотт вплітає у стрічку, хтось побачить в Останній Дуелі надмірну жорстокість, хтось стовідсотково знайде історичні неточності, а комусь явно не сподобається безапеляційний підхід Скотта і відсутність позитивних чоловічих персонажів.
Попри все це “Остання Дуель” – це надзвичайно емоційне й драматичне видовище в середньовічних декораціях, що піднімає актуальні проблеми, а ще це, мабуть, краща робота Рідлі Скотта з часів “Гладіатора”.
Нагадаємо, раніше ми публікували рецензію на фільм Дюна.
Фото: IMDb