7 років тому Донбас палав. Необхідно було за будь-яку ціну зупинити бої. Саме тоді, 5 вересня 2014 року підписали Мінські домовленості.
Перший пункт угоди передбачав «всеохопне припинення вогню». Та озираючись назад, на останні 7 років ми точно знаємо — стріляти не припинили. На Донбасі й дотепер помирають українські воїни та цивільні.
Свою задачу – зупинити тотальну ескалацію і російський наступ Мінські угоди таки виконали.
Однак, політолог Кирило Сазонов стверджує, що вже тоді знали, що домовленості не принесуть мир.
– Всі прекрасно розуміли, що вони не здійсненні і мертві спочатку, – розповідає фахівець.
Тим часом, у нібито зриві домовленостей Москва звинувачує саме Київ і наполягає на виконні договору на своїх умовах.
Як от вести переговори Україна має з ватажками псевдоутворень, бо Москва намагається відсторонитись від війни і показати себе просто посередником.
Або, наприклад, у Москві хочуть визнання і впровадження так званої «формули Штайнмаєра», тобто закріплення «особливого статусу» Донбасу в українському законодавстві, і зрештою, проведення виборів на тимчасово окупованих територіях.
Звісно, на такі умови Україна погодитись не може.
– Виконувати їх в тому порядку, на якому наполягає Росія, тобто, політичну частину, для України – це вирок і міна уповільненої дії, – говорить політолог.
Та є ще одна проблема, чому Україна стільки часу перебуває у пастці «Мінських угод» – це наполягання Заходу.
Наші партнери, зокрема Франція і Німеччина, не втомлюються наголошувати, що Мінські домовленості – це єдиний і безальтернативний формат вирішення конфлікту.
Чому Мінські домовленості не працюють?
І чи існує альтернатива?
Детальніше дивіться у сюжеті Роксолани Влох.
Нагадаємо, раніше ми розповідали, як Путін забирає майбутнє у дітей в окупації.
