УКР
УКР
29.08.2019 11:48
Поділитися

Іловайський котел: реальні історії українських героїв

0

День пам’яті загиблих захисників України сьогодні вперше відзначають в Україні. Сьогодні ж і 5 річниця Іловайського котла. За офіційними даними, там полягло щонайменше 366 українських захисників.

29 серпня 2019 року. Сьогодні в Україні вперше відзначають День пам’яті загиблих захисників. День вшанування тих, завдяки кому ми ходимо на роботу, дивимось телевізор і виховуємо дітей у мирних містах і селах. Дату обрали не випадково.

У цей день рівно п’ять років тому на сході України загинуло найбільше українських військових. 29 серпня – 5 річниця однієї з найсумніших сторінок українсько-російської війни – Іловайського котла.

Тоді росіяни дали слово, якого, звісно, не дотримались. Загальні втрати під Іловайськом у серпні 2014 року сягають щонайменше 420 бійців, ще 40– досі вважаються зниклими безвісти.

Максим Фіногін. Позивний «Лєкс». Військовий батальйону «Донбас». Врятувався з полону.

Максим пішов воювати у травні 2014 року практично відразу, коли російсько-терористичні сили напали на Україну.

У складі батальйону Донбас звільняв від окупантів Слов’янськ, Бахмут, Лисичанськ. Далі був Іловайськ. Згадує, як всім підрозділом, грузились у переповнені машини, бо транспорту бракувало.

Під обстрілами доїхали до села Червоносільськ Донецької області, там закріпились і почали оборонятись.

Вдалося взяти у полон кількох кадрових російських військових.

«Було затишшя, і я спускався в льох, дивлюся, а там сидять ці полонені, там 4 людини було. Кажу, а чого ви тут сидите. Вони сказали, що ховаються від обстрілу разом із нашими. Я кажу – ні, давайте виходьте, бо як це так, тут по нам стріляють, нема куди поранених ховати, а ви тут ховаєтеся. Нехай по вам і стріляють ваші», – розповів військовий.

За словами Макса, росіян вивели і допитали на відео.

У той час окупанти взяли в облогу Червоносільськ, де залишалося багато цивільного населення, оточили танками, і сказали: або здаєтесь, або усе з землею зрівняємо. Наших хлопців, разом з ними і Макса, бойовики взяли у полон.

Проте флешку з відеодопитом російських солдатів Лєкс, ризикуючи власним життям, зумів зберегти навіть у полоні.

Згодом це стало чи не першим офіційним доказом присутності російських кадрових військових на Сході України.

 

Анна Іллющенко. Позивний «Мурка». Медик батальйону Донбас. Отримала 6 поранень. Врятувалась з полону. 

На війну Анна Іллющенко пішла у липні 2014 року. Каже, дуже чітко пам’ятає момент, коли вирішила, що має бути на фронті. І якби зараз довелось приймати таке ж рішення, нічого б не змінила.

«Це було в одесі. Був хлопець із батальйону Донбас, у нього помер його найкращий друг і він прийшов для того, щоб піти по мобілізації. Я тоді працювала у військомматі. Він казав, що на війні не вистачає медиків. Що якби було кому поставити крапельницю, його друг залишився б живим. У в мене щось клацнуло – як це на війні немає кому поставити крапельницю? Я просто піднялася і сказала: я їду. І я уїхала».

Анна розповідає, тоді в Іловайську все відбувалось надто швидко. Не було часу навіть на страх. Під час виходу у колоні Мурка отримала 6 поранень. Минуло п’ять років, та страшні спогади не тьмяніють.

Те, що сьогодні має можливість продовжувати допомагати військовим, Анна називає справжнім дивом. Та боротьба триває. Через втрату бізнесу рятівниця десятків героїв України втратила навіть власне житло. Лише завдяки волонтерам вдалося знайти прихисток. Каже, трагедія Іловайська – трагедія спільна, проте у кожного своя:

«Іловайськ – це біль. Іловайськ – це нове життя»

Євген Харченко. Позивний «Ред». Загинув під часу виходу з-під Іловайська.

Женя пішов добровольцем на схід України у липні 2014. Був штурмовиком розвідувальної роти у батальйоні Донбас. Мати Євгена згадує, спершу рішення сина її злякало, жінка навіть образилась. Згодом прийняла і благословила. Бо так вирішив він, її дорослий син, її «Женьок».

«Він прийшов, подивився в очі, поклав руку на плече і каже «Мам, треба поговорити». Я сказала «не треба» і заплакала. Тому що я зрозуміла, про що він хоче зі мною поговорити. Він був завжди – кішка, яка гуляє сама по собі. Волелюбний, незалежний. Його в рамки не можна було поставити», – розповідає мати загиблого героя Наталя Харченко.

Дивитися в очі матері, яка втратила сина на війни, дуже боляче. Дивитися на фотографії молодого красивого хлопця і розуміти, що його життя обірвалось у 27 років – ще важче.

Після школи майбутній герой пішов вчитися в академію МВС на військово-юридичний факультет, нині це факультет Нацгвардії.

Мати каже – це була її ініціатива, мовляв, син не хотів вчитися в академії. Жені не подобалася тамтешня атмосфера. На знак протесту він набив на лікті татуювання – серп і молот у червоній зірці.

Також по темі: Бійня під Іловайськом: причини трагедії

Наталія розповідає, потім на війні син дуже соромився своєї витівки перед побратимами, на фронті завжди закривав татуювання пов’язкою.

Після Іловайського котла рідні опізнали тіло Євгена саме за «протестним тату».

Пожежну машину, в якій їхав «Ред», прицільно обстріляли з російського танку Т-72 та ПТУРа. Це була  самопожертва. За пожежною їхала машина з пораненими.

І вони врятувались тільки завдяки розвідникам, які взяли удар на себе. Женю «Реда» нагородили державними та громадськими орденами. Посмертно.

А у рідних Бортничах вулицю Леніна перейменували на честь полеглого героя. Нині це вулиця Євгена Харченка.

Більше дивіться у відео

Нагадаємо, раніше ми розповідали, що британські вчені довели участь російських військ у битві під Іловайськом.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

29.08.2019 11:48
0



Загрузка...

Топ відео

    Поки що немає матеріалів ...

Гарячі матеріали

    Поки що немає матеріалів ...

Дивіться на ICTV

Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: