PGRpdiBjbGFzcz0iaWN0dl9hX2JveCI+PGNlbnRlcj48c2NyaXB0IGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWlkPSIxMzE4IiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1mb3JtYXQ9ImZ1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLXNpdGVfaWQ9IklDVFZfRnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tY29udGVudF9pZD0ie3JlcGxhY2VfbWV9IiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLmFkdGVsbGlnZW50LmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjExL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+PC9jZW50ZXI+PC9kaXY+
УКР
УКР

Фільм Дике поле: Жадана вивели на великий екран

0 - 0

Історія про те, як робити свій вибір, або терпіти вибір інших

Всякій неправедній душі вигідно тримати вас за яйця

На годиннику десять по четвертій, проте сеанс все ніяк не розпочнеться. Люди продовжують заходити до залу, а на фоні заставки фільму «Дике поле» вже стоїть його творець. Ярослав Лодигін майже не хвилюється, з аналогічним виступом він об’їхав не одне українське місто, підтримуючи на старті прокату першу екранізацію твору культового письменника Сергія Жадана.

З останньої нашої зустрічі не віч-на-віч режисер не змінив ані светру, ані риторики. Лодигін знову скромно представить своїх колег і, звичайно, викаже подяку прийдешнім фанатам творчості Жадана, котрих у кінотеатрі «Жовтень» виявилося чимало, судячи з кількості піднятих рук після запитання, хто читав першоджерело фільму – роман «Ворошиловград»? А далі режисер просто піде в зал, щоб вкотре подивитися на своє творіння, з яким живе останні шість років, і відчути реакцію публіки.

Вже з самого початку стрічки, коли головного героя Германа банально будить телефонний дзвінок, стає зрозуміло, що дебютне кіно може виділитися хіба змістом та ідеєю, а ніяк не режисерським новаторством. Все-таки Жадан – голос покоління, а Лодигін – лише голос радіо «Аристократи». Поки що.

Зате суть фільму «Дике поле», його філософське викладення проблеми патерналізму та інфантилізму цілого народу чудово резонує як з минулим, так і сьогоденням. Герману доводиться вернутися у рідну провінцію на північному сході України, коли брат зникає, залишаючи на нього автозаправну станцію. За вигідний актив борються місцеві клани, кожен з яких вбачає у харківському юнаку не експерта Германа, а лоха Гєру, якого не в западло і розвести.

дике поле фільм

Також читайте: Фільм Оверлорд: універсальний солдат Третього Рейху 

Зустрічаючись з місцевими жителями, наш герой розуміє, що ці запеклі покривджені душі залишаються по-дитячому наївними і гостро потребують дорослої відповідальності. Лишається лише знайти у цьому сонному місці хоч одну притомну особу, або подорослішати самому.

Фільм «Дике поле» вийшов зовсім не пригодницьким і точно не екшеном. Термін «істерн» так і залишився лише крутим маркетинговим ходом, бо активні сцени завершуються швидше, ніж персонажі встигають розпалитися. Свою злість та розпач, так само як любов та хіть вони залюбки топлять в розмовах.

В цьому весь Жадан, і туди ж завів своє кіно Лодигін. Тут перший-ліпший водій автобуса, немов Будда, сипле вічними істинами: «Дорога додому – це дорога в один кінець». А якщо цього замало, то закадровий голос озвучить думки головного героя: «Телефони створені, щоб повідомляти ними про погані речі».

Фільм «Дике поле» непогано передає естетику 90-х, не гребуючи матюками та відвертими сценами, хоч і не в тій мірі, як роман Жадана. Ця ностальгія за проблематикою серіалу «Бригада» реально може заманити в кінотеатри широкого глядача. Не кажучи вже про масштабну промо-кампанію, організовану прокатниками.

дике поле

І нехай вони дещо перебільшують, називаючи його пригодницьким, але радує, що розкруткою фільму займалися не за принципом «якщо лишаться гроші», а на повну. Сподіваюся, касові збори будуть достойними зусиль.

Насправді, «Дике поле» ближче до артхаусного витвору, в якому всі причетні відвели душу. З першого ж кадру видно авторський погляд оператора Сергія Михальчука. Вибір місця зйомок та постановка кадру вкрай професійні, не кажучи вже про фантастичні крупні плани обличь героїв, якими Сергій явно зловживає, за що режисеру не завадило б частіше «бити» підлеглого по рукам.

Не гіршою виглядає і робота художника-постановника, кожна локація заворожує неймовірною увагою до деталей і варта того, аби розглядати її на стоп-кадрі, чи наклеїти постером на стіну. Ні одна дискусія про фільм не оминає внесок Фіми Чупахіна, напевне, найкращої роботи з музичним супроводом в українському кіно до сьогодні. Одним словом, видно, що люди по-хорошому заморочилися.

 За усім цим можна не зрозуміти, а де ж, власне, робота режисера? Але хіба не він відповідає за те, щоб всі ці люди опинилися разом на одному знімальному майданчику? Він же переконав Жадана, що треба екранізувати його твір, але на інший лад. А коли стало зрозуміло, що сценарій не годиться, вистачило розуму запросити Наталію Ворожбит, щоб вкотре його переписати.

І досвідчені актори Володимир Ямненко, Георгій Поволоцький, Олексій Горбунов, а також дебютант Олег Москаленко (виконав головну роль) настільки круто відтворили свої образи, бо Лодигін  власноруч їх підбирав серед тисяч претендентів.

дике поле

На екрані пливуть титри, Ярослав знову повертається на сцену. Светр знятий, режисеру жарко, але не від спеки у залі, а від погляду сотень очей та оплесків сотень рук вдячних глядачів. Люди починають буквально завивати, немов футбольні вболівальники.

І не дивно, адже перегляд картини «Дике поле» можна зрівняти з вдалою грою київського «Динамо». Коли тактика застаріла, а малюнок гри не проглядається, але азарт та індивідуальна майстерність виконавців роблять можливим позитивний результат.

І радує те, що у нас з’явився ще один перспективний творець повного метру, якому віриш, коли він стверджує, що немає в Україні того, хто любив би «Ворошиловград» більше за нього. Надіюся, «Інтернат» він любить не менше, і екранізує його швидше.

Дмитро Сидоренко, спеціально для “Ранку у Великому Місті”

Також читайте: Фільм Дівчина у павутинні: безодня шведської сім’ї  

13.11.2018 09:10
0 - 0



Загрузка...

Дивіться на ICTV

Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору