Сатирична історія про складнощі перетворення жлоба на людину
История о принципах, о выборе места
О том из какого мы все сделаны теста
Вася Обломов, Memento mori
Є в рекламі, ТВ і кіно такий ризикований метод, як зробити героєм твору звичайного жлоба. З одного боку, це завжди добре заходить широким верствам населення, особливо в комедії, «95-й квартал» на цьому половину своїх жартів побудував. З іншого боку, варто трохи перегнути, і тебе звинуватять в зарозумілому снобізмі й, одночасно, прославлянні невігластва. Тому дебютна повнометражна робота Тоні Ноябрьової «Герой мого часу» викликала побоювання.
Головний герой стрічки – Жорік, що приїжджає підкорювати Київ. На все про все має 62 дні, саме настільки від тітки йому дісталася халявна квартира. За його пригодами в пошуках «соціальних ліфтів» нам і пропонуює спостерігати Ноябрьова.
Стрічка «Герой мого часу» по суті своїй є набором скетчів з одним головним героєм. Можна було б змайструвати непогану серію віральних роликів, на кшталт історій про Пєтю Бампера. Але Тоня вирішила замахнутися на повний метр. Що ж, побачимо, чи справдиться теорія про те, що найкраще в прокаті себе почувають саме легкі комедії.
Одразу хочеться відмітити чудову операторську роботу, а також відсутність нав’язливого продакт плейсменту, що вже можна вважати досягненням для нашого кінематографу. При цьому 90% персонажів в картині зіграли непрофесійні актори. І вони на диво круто виконали свої ролі. Завдяки цьому віриш навіть банальним до зубовного скреготу діалогам. Будь хто з провінційного міста впізнає у персонажах живих людей.
За буденними жартами у фільмі «Герой мого часу» почасти ховається доросла сатира про нездатність українців відстоювати свої права, про вади пострадянської системи влади, про сучасне мистецтво, що давно перейшло від творів у розряд ідей, котрі просто треба продати споживачу.
Але головна мораль, носієм якої виступає Жорік, полягає у тому, що важко бути індивідуальністю і відрізнятися від оточення. Герой стрічки намагається вирватися зі свого соціального дна, хоча для цього в нього немає абсолютно ніяких підстав, а є лише тверда воля. Головне не опускати руки, бачити ціль і «перти до неї, як та мавпа по пальмі, коли бачить банани». Так же зазвичай пишуть у книгах по самомотивації? А от чи вийшло у Жоріка зачепитися у столиці та вибитися в люди, пропоную дізнатися вам самостійно.
Фільм «Герой мого часу» вийшов очікуваним набором скетчів про пригоди провінціала у столиці. Більшість жартів не виходить за межі банального гумору, але час від часу вистрілюють справді оригінальні репліки. Він точно сподобається широким верстам населення, при цьому не опускаючись до шароварщини чи Вінника у касті. І це круто, бо фільм Ноябрьової вирівнює човен українського кінематографу, що крениться то в бік похмурих соціальних драм, то у трешеві комедії, які дивляться знайомі Жоріка.
Дмитро Сидоренко, спеціально для “Ранку у Великому Місті”
Також читайте: Фільм Місто, в якому не ходять гроші: революція від Скрябіна
