PGRpdiBjbGFzcz0iaWN0dl9hX2JveCI+PGNlbnRlcj48c2NyaXB0IGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWlkPSIxMzE4IiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1mb3JtYXQ9ImZ1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLXNpdGVfaWQ9IklDVFZfRnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tY29udGVudF9pZD0ie3JlcGxhY2VfbWV9IiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLmFkdGVsbGlnZW50LmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjExL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+PC9jZW50ZXI+PC9kaXY+
УКР
УКР

Фільм М’ята: жіноча помста як зброя масового знищення

0 - 0

Щирий бойовик показує, чому не можна доводити жінку до розпачу

Угроза, нависшая над детенышем, делает одинаково

опасными для агрессора самок самых разных животных —

и хищницу рысь, и мирную лосиху, и любую обезьяну.

З. Зорина, И. Полетаева, «Поведение животных»

Історія про людину, що чіпляється за життя лише заради помсти, давно увійшла в топ кіношних сюжетів. Скривдили кохану/беззахисного сусіда/улюбленого пса – це ж чудовий привід рознести півміста, прикінчити купу негідників і померти з відчуттям виконаного обов’язку. Фільм «М’ята» (Peppermint), недовго думаючи, пустився цією ж стежкою.

Кадр з фільму М'ята

І хай вас не вводить в оману, що головний герой – це героїня. Жінки, якщо вже зриваються, то з місця в кар’єр. За вбивство чоловіка та доньки героїня Дженніфер Гарнер мститься завзято і відчайдушно.

Причому Гарнер ми звикли бачити у сльозливих мелодрамах. У стрічці «Чудеса з небес», наприклад, вона оплакувала помираючу від хвороби донечку. А у фільмі «М’ята», коли стихає плач, починають лунати постріли і мексиканська лайка. Бо саме банді мексиканців Лос-Анджелеса не пощастило розбудити цього демона.

Дженніфер Гарнер М'ята

Найкраще у картині «М’ята», що вона не намагається здаватися чимось більшим за банальний бойовик. Зняв стрічку П’єр Морель, котрий колись давно випустив «13-й район», а останнім часом знімав прохідні бойовики з підстаркуватими зірками на кшталт Джона Траволти та Шона Пенна. М’ятний сюжет виписаний по класичному шаблону: щаслива родина, трагічний випадок, імпотентне правосуддя, самосуд. Гарнер чудово вміє грати розпачливу жінку, але й з екшн роллю справилася напрочуд добре. Це, звичайно, не «Атомна блондинка», проте і не якийсь двогодинний недоекшн, що намагається виставити себе повчальною драмою.

Фільм «М’ята» вийшов притомним бойовиком, що сподобається усім поціновувачам примітивного попкорн-муві. Він не претендує на увагу оскарівського комітету, але легко здатен окупити ваш похід в кінотеатр сценами помсти жінки, якій немає чого втрачати.

Дмитро Сидоренко, спеціально для “Ранку у Великому Місті”

Також читайте: Фільм Таємний щоденник Симона Петлюри: погром не мій, я просто воював за Україну

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

10.09.2018 09:14
0 - 0



Загрузка...

Дивіться на ICTV

Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: