PGRpdiBjbGFzcz0iaWN0dl9hX2JveCI+PGNlbnRlcj48c2NyaXB0IGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWlkPSIxMzE4IiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1mb3JtYXQ9ImZ1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLXNpdGVfaWQ9IklDVFZfRnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tY29udGVudF9pZD0ie3JlcGxhY2VfbWV9IiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMDEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD48L2NlbnRlcj48L2Rpdj4=
УКР
УКР

Фільм «Самокритика буржуазного пса»: комунізм без комуністів

0 - 0

Німецький твір сучасного мистецтва у форматі кіно, і навіть не порно

Я маю власний погляд на речі

Кусаю всіх за ноги, гризу за плечі

Скрябін, «Бультер’єр»

В обмежений прокат вийшла стрічка Юліана Радльмаєра «Самокритика буржуазного пса» (Selbstkritik eines buergerlichen Hundes) для поціновувачів глибокого авторського кіно.

Якщо ви не чули про молодого німецького режисера, сценариста та актора Радльмаєра, то він спеціалізується на соціальних дослідженнях у форматі кінокартин, де головні герої весь час мусять складати пазли громадської взаємодії, політичних світоглядів та суспільного життя.

Самокритика буржуазного пса фото

Фільм «Самокритика буржуазного пса» оповідується від першої особи – граціозної лавретки, яка до цього була студентом Юліаном. Молодик, котрого зіграв сам Радльмаєр, являє собою закомплексовану суміш режисера-початківця та людини у пошуках сенсу власного буття. Не надто успішне життя в німецькому капіталізмі підштовхує його до лівих ідей, а брак коштів через провальний проект та нове захоплення канадкою Каміль змушують Юліана влаштуватися на яблуневу плантацію. Так хлопчина сподівається вбити двох зайців: підзаробити грошенят та набути досвіду життя в комуні. Але все виявляється не так просто. По-перше, Каміль вирушає слідом за ним, по-друге, швидко стає зрозумілим, що комунізм з близька – не такий, як у роботах Маркса. Та й колеги-пролетарі, позбирані зі всього світу, виявляються ще тими будівельниками світлого майбутнього.

Пам’ятаєте, як у «Шреку» віслюк розповідав людожеру, що той схожий на цибулю, бо він багатошаровий. Стрічку «Самокритика буржуазного пса» можна охарактеризувати так само. Радльмаєр напхав у неї цілу купу смислів та ідей, котрі глядачам, як археологам, доведеться відкопувати шар за шаром. Це і любовна лінія Юліана та Каміль, і конфлікти в закритих групах, і міжнаціональні суперечки та спортивний азарт бізнесу. Ближче до фіналу картини починається справжній парад чудес та перевтілень, головні герої відходять на задній план, натомість режисер стає оповідачем історії вже не в переносному, а в прямому сенсі.

Самокритика буржуазного пса фото

Фільм «Самокритика буржуазного пса» вийшов незвичною комедією абсурду, герої якої з серйозними обличчями говорять та роблять почасти дуже дивні речі. Радльмаєр створив справжній витвір сучасного мистецтва, що відрізняється нестандартним авторським підходом та сповнений безлічі смислів. На відміну від музею, гіда вам не запропонують, тому кожен віднайде в картині щось своє. Буде це історія про сором’язливе кохання, зіткнення соціалістичних цінностей з оповитим капіталізмом світом, чи невротичні намагання групи людей жити за власними правилами і при цьому не випасти з соціуму, залежить лише від вашого бекграунду та переконань. В будь-якому разі, стрічка підкине вам тему для роздумів і, головне, повісить на обличчя усмішку, котра не щезне по виході із кінозалу.

P.S. Фільм демонструється мовою оригіналу з субтитрами. Герої розмовляють німецькою, англійською та російською, і якщо ви не володієте ними, раджу обирати перші ряди, бо субтитри зробили надто куцими.

Дмитро Сидоренко, спеціально для “Ранку у Великому Місті”

Також читайте: Фільм «Я, Тоня»: чемпіонка по невдачам

09.02.2018 15:45
0 - 0



Загрузка...

Дивіться на ICTV

Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору