Фільм про нового члена команди супергероїв Marvel довірили режисеру фільмів жахів, і вийшло зовсім неоднозначне кіно.
Добридень містер Стрейндж
Я доктор
Що ж, містер Доктор…
Ні, я доктор Стівен Стрейндж
Байдуже
Фільм «Доктор Стрендж» (Doctor Strange) від самого початку інтригував любителів кінокоміксів. По-перше, це ж новий герой всесвіту Marvel. По-друге, акторський склад, що включає Бенедикта Камбербетча, Тільду Свінтон, Рейчел МакАдамс та Мадса Міккельсена.
Але довірили зняти картину американцю Скотту Дерріксону, який до цього знімав тільки посередні фільми жахів. І це головна помилка студії Disney. Дерріксон з подільниками написав до фільму зовсім невиразний сценарій про те, як відомий нейрохірург потрапляє в аварію і більше не може працювати за фахом. Тож він вирушає у Непал, де за чутками є секта, здатна його зцілити. Але замість зцілення він знаходить Прадавню (Свінтон), що розкриває йому справжнє знання про безмежну кількість світів і вчить подорожувати між ними.
Розумієте? Пихатий герой повинен приборкати свій гонор, очистити розум і стати рятівником цілої реальності. Дерріксон певне забув, що шістнадцять років назад ми вже бачили «Матрицю. Тільки там лисий Морфеус давав Обраному пігулку, а тут лиса Свінтон дає герою магічного ляпаса.
Ще гірше Дерріксон повівся з британськими акторами, виписавши їхніх персонажів такими пласкими, що таланту розвернутися ніде. Тож не дивуйтеся, коли Міккельсен буде спокійнесенько вести непереконливі пустопорожні балачки про темну сторону сили. В драматичному плані «Доктор Стрендж» – це все ще просто фільм про супергероя. Рецепт незмінний: прості теми, швидкі діалоги, трохи жартів і екшн.
А от що хорошого в картині, так це спецефекти. Байдуже, що режисер поцупив ідею у Ноланівському «Початку», бо він її стократ посилив. Тут вигинають і скручують в бублик цілі мегаполіси, бавляться порталами у інші світи та подорожують між реальностями. Іноді це все настільки роздмухується, що фільм наближається до фарсу, але виглядає видовищно.
А найкрутіше – це фінальна битва, де нарешті відчувається свіжа ідея керування часом. Якщо зазвичай під час сутички головного героя з лиходієм все навколо руйнується, то у фільмі «Доктор Стрендж» персонажі б’ються на фоні того, як все зруйноване, навпаки, відновлюється.
Як не прикро, «Доктор Стрендж» не став одкровенням і не зміг побороти всі «дитячі хвороби» фільмів про від Marvel. Але це цілком якісна картина, що точно сподобається любителям супергеройських історій.
Дмитро Сидоренко, спеціально для “Ранку у Великому Місті”
