“Сідай там, де зручно, і розслабся. Я повернуся з чаєм”.
“Боже, вона хоче, щоб я розслабилась. Як?! Я у кабінеті психолога…”
У моїй голові роїлися тисячі думок. Я давно чекала цього сеансу, але зараз просто не розуміла, навіщо я тут.
Ну, добре, приблизно розуміла…
Моє перше розставання, хоч і переболіло досить швидко, залишило по собі тиск під 150 та цілковиту відсутність апетиту. Клятий синдром відмінниці, вимагаючи 90+ в універі, не дозволяв зосередитись на роботі. А емоційні качелі взагалі ділили дні на чорне та біле.
Словом, пропозиція мами зустрітись із її знайомою гештальт-терапевткою була і справді мега доречною. Тож сяк-так я вмовила себе відкласти втечу на потім…
Психологиня зручно вмостилася навпроти і попросила розповісти про себе.
Я почала з імені та віку, а вже через 30 хвилин монологу згадувала про те, як 4-річна дивилась услід машині, що забрала батьків у далеку Італію.
Так і розпочався мій шлях у терапії…
За своє не надто довге життя я вже встигла почути мільйон аргументів, на кшталт “Навіщо мені платити гроші комусь, хто буде порпатись у моїй голові?”
Та от є маленьке уточнення:
Психолог не має на меті вказувати на твої проблеми чи залізти всередину тебе. Радше — направити туди твій власний зір.
Я не раз ставила терапевту питання, сподіваючись розібратися у собі, але після взаємної тиші, сама давала собі відповіді.
Виявляється, вони завжди перебували на одному з рівнів моєї підсвідомості. Просто їх неможливо було почути через голосний океан моїх емоцій.
А тепер імпульсивна натура нарешті замовкла і просто слухала.
Не психолога — себе. ⠀
За 10 сенасів гештальт-терапії я наблизалась до омріяної самодостатності і врешті-решт навчилась бути творцем власного настрою та щастя.
І це лише старт. Надалі планую звертатись до терапевта за потребою та індивідуальними запитами.
Певна — попереду ще менше тривожності і ще більше дзену.
У жодному разі не закликаю нікого записуватись до психолога.
До цього потрібно бути готовим кожною клітиночкою тіла.
Та, якщо раптом ти думаєш про психотерапію і ніяк не можеш наважитися, то от клич до тебе — це того варто.
Навіть, якщо доведеться зазирнути глибоко-глибоко.
Навіть, якщо після прийомів треба буде довго “відходити”, аналізувати та плакати.
Навіть, якщо не всі друзі та знайомі зрозуміють таке твоє рішення.
Це того варто!
До того ж вирішувати лише тобі. Бо пам‘ятаєш — ти сам є творцем власного щастя?
Маленькі одкровення великого міста
Фото: Pexels
