Аварія на Чорнобильській АЕС. Перша година, 28 хвилин і 58 секунд – роковий час для усього світу. 26 квітня 1986 рік. Ці цифри знає кожен.

Проте жахаючу статистику загиблих та постраждалих внаслідок катастрофи необхідно нагадувати щороку.

Вогонь вирував у реакторі протягом 10 днів. Його приборкували 240 тисяч пожежників. Ще 600 тисяч мешканців колишнього СРСР брали участь у розгрібанні наслідків та будівництві саркофагу. У ЗМІ та офіційних звітах їх назвали – ліквідатори. З понад 800 тисяч ліквідаторів – 55 тисяч померли невдовзі після аварії, ще понад 150 тисяч – залишились інвалідами.

8,5 мільйонів мирних людей отримали радіаційне опромінення різного ступеню. Офіційно від променевої хвороби загинули 64 людини, неофіційно – понад 15 тисяч! Майже чверть мільйона сімей залишились без даху над головою. Про це – згодом. А спочатку була тиша...

Вибух на 4-ому реакторі стався вночі. А вранці 26 квітня 1986 року тисячі дітей вирушили до садочків та шкіл Прип’яті, міста, що знаходиться в 4-х кілометрах від Чорнобильської станції. Проспектами гуляли молоді мами. Все як завжди. Єдине, що вирізняло той день – стовбур диму неподалік. Усі чули про аварію, проте жителів міста запевняли: вибух не несе загрози населенню.

Верхівка політбюро знала про масштаби катастрофи. Власних дітей вони відправили закордон. А от населення СРСР свідомо виводили на святкові заходи, свідомо затягували з евакуацією мешканців Прип’яті, свідомо замовчували про аварію в ЗМІ. Все це – аби не поширювати паніку. Аби й надалі підтримувати міф про непереможну наддержаву СРСР. Непереможну та безжальну до власного народу.

1987 року винними у Чорнобильській аварії визнали: директора ЧАЕС, головного інженера та його заступника. Вони отримали по 10 років позбавлення волі. Реальні злочинці залишились на волі і ще довгий час займали вісокі посади в СРСР.

Більше дивіться у відео