«Крізь дзеркала: Зимові заручини» – #книговраження від роману Крістель Дабос.
Часом, я обираю книги просто за обкладинкою та назвою. І лише згодом пробігаю очима анотацію. Якесь інтуїтивне бажання прочитати «саме цю книгу».
Так сталося і цього разу.
В мене був список книжок «обирай, що з новинок хочеш». Люблю такі моменти 🙂
Так ось, ця книга впала в око своєю назвою: «Крізь дзеркала: Зимові заручини». І першими реченнями анотації: «Офелія – дівчина в окулярах і старенькому шалику, яка весь час проводить з книжками в будівлі Архівів. А ще вона особлива, бо володіє даром читати минуле й мандрувати світами крізь дзеркала».
Уже на цьому моменті, моя внутрішня дитина сказала, що ця книга нам треба у домашню бібліотеку. Далі я роздивлялася фантастичну чи то башту, чи то замок на обкладинці. Трохи згодом я зрозумію, що це місто.
А ще на обкладинці наштовхнулася на фразу «французький бестселер, який порівнюють з «Гаррі Поттером» у світі стимпанку».
Особисто моя рекомендація: зверніть увагу, а далі забудьте. Нічого не очікуйте і не порівнюйте. Так, ці обидва романи показують варіативність стимпанку.
Так, можливо, ідеї співіснування світів, магія, клани – комусь здались тотожними. Проте я б ставилася до роману Крістель Дабос як окремої історії. І, як на мене, доволі кіношної історії.
Певні сцени і діалоги вже уявляю наживо. А декораторам, графічним дизайнерам, стилістам, візажистам тут буде з чим «погратися».
У романі показаний світ після великого розколу Землі. Існує 21 ковчег, ніби як 21 континент, де живуть звичайні люди, люди з особливостями, боги.
Тут є вроджена магія: читати історію предметів, проходити крізь дзеркала, створювати ілюзії чи зводити нанівець всі чари.
І є набута: коли можна легко втратити свої вміння, точніше обмінятися з іншим, просто під час одруження.
Ілюзії замінюють реальність, а справжність і банальне бажання вижити, часом маскуються за грубістю, сарказмом та меркантильністю.
Авторка наділила символізмом багато речей та понять. Приміром назва одного з ковчегів – Аніма. Аніма з латині – це душа.
І дійсно жителі цього ковчега «читають» душу предметів, лікують її та бережуть.
У психології, Аніма, якщо доволі просто – це архетип жіночих якостей, які присутні і в жінці, і в чоловікові. Якщо ця тема архетипів і психології цікава, то Карл Гюстав Юнг до ваших послуг.
Символізм, хоча краще сказати автобіографічність, закладена і в одній з головних героїнь – Офелії.
Любов до книг, окуляри, які прикривають погляд, довго сплутане волосся, особливості зі здоров’ям – це життєві фрагменти, які поєднують Крістель Дабос (авторку роману) та Офелію.
Що мені сподобалося: гарно прописані образи головних героїв. В процесі читання ти недодумуєш, а бачиш цілісний портрет. Хороші діалоги на яких ти не шпортаєшся. Наприкінці першої частини, вже неможливо було дочитати главу і відкласти книгу – хотілося продовження.
Я декілька днів думала, як краще розказати про цю книгу. Так от перше, що спадало на думку: «вона мене зацікавила».
Цікавість – найбільш влучна аналогія для розуміння книги та й слово для її опису також. Цікаво, що буде далі. Цікаво, чим закінчиться одна пригода, де і коли почнеться наступна.
Хоча треба приготуватися, що авторка поволі, ну дуже поволі додаватиме динаміки подіям. Для мене перші 150 сторінок, радше були схожими на медитацію. А от далі, як то кажуть «понеслося».
Ну, і закінчення книги «на найцікавішому місці». Тож, продовження прочитати хочеться.
І продовження цієї книги є! Це тетралогія авторки Крістель Дабос. Наступні частини є англійською, можна знайти переклад російською. Проте я таки почекаю українського перекладу 🙂
Захопливих зимових #книговражень!
Фото: Таня Герасько
Головне фото: Pexels
