Вічні символи боротьби: незламні українці, що змушують лютувати ворогів

Видатні українці, через яких вороги захлинаються від люті.

Українська історія — одна з найбагатших на події.

Тернистий шлях наших предків до свободи й незалежності викликає неабиякий захват.

Вони завзято виборювали волю, попри гніт та небезпеку, аби зараз ми з гордістю жили в суверенній державі.

Розповідаємо про найвидатніших українців, які змушують ворогів кусати лікті.

Незламні українці, що змушують лютувати ворогів

Іван Виговський

Випускник Києво-Могилянського колегіуму, який згодом став гетьманом Війська Запорізького, 9 років прослужив генеральним писарем самого Богдана Хмельницького.

Саме Іван Виговський підписав союзний документ зі Швецією після того, як Москва порушила угоди 1654 року та почала закидати свої війська на кордоні, аби тиснути на нового гетьмана.

Гетьман Виговський також обмірковував Гадяцьку угоду про об’єднання Великого князівства Руського з Польським королівством і Великим князівством Литовським на засадах федерації.

Звісно, Москві така рішучість і бажання до відокремлення не сподобалися, тож вона відкрито напала на Україну.

Однак Конотопської битви, що забрала життя 30 тисяч московських військових, завзяття Росії похитнулося.

Козаки легко впоралися з ворогами, а Виговський у своєму універсалі написав знамениту фразу: “Краще жити у вольностях, здобутих кров’ю, ніж у залізній московській неволі”.

Твердження не втратило своєї актуальності й сьогодні. Україна продовжує виборювати право на свою незалежність та суверенітет.

Костянтин Острозький

Цього князя й досі називають некоронованим королем Русі.

У 1492—1494 роках Острозький встиг відзначитися як видатний полководець під час литовсько-московської війни.

З десятків битв програшними для князя стали тільки дві.

Попри шалене багатство Острозького, долю Костянтина не можна назвати простою: у 1500 році він потрапив у полон до московитів, у якому йому довелося пробути 7 років.

Протягом 5 років його схиляли до того, щоб він прийняв московське підданство.

Лише на шостий рік Острозький погодився підписати потрібний документ, аби його звільнили з-під варти.

Вже за рік він повернувся на Батьківщину, а в 1514 році здобув блискучу перемогу на чолі русько-литовської армії в битві під Оршею.

Кажуть, що вбитих було стільки, що через величезну кількість тіл річка Кропивна вийшла з берегів.

Ось так завзято Костянтин Острозький відвойовував руські землі, які Московія традиційно хотіла захопити.

Петро Конашевич-Сагайдачний

Життя не було ласкавим до Сагайдачного, однак він ніколи не здавався.

Видатний полководець рано втратив батьків, та це не завадило йому успішно навчатися в Острозькій академії.

Після того, як Петро потрапив на Січ, у нього з’явилась можливість проявити свої стрілецькі таланти, за які він і дістав своє прізвисько Сагайдачний.

Йому вдалося зробити майже неможливе: Сагайдачний, що пройшов шлях від обозного до гетьмана, зробив з юрби сорокатисячне професійне військо, яке дало відсіч московитам у 1618 році й розбило вщент полки на чолі з Бутурліним.

Гетьману вдалося взяти в облогу цілу Москву, і якби коронне військо Речі Посполитої, якому допомагали українці, не відмовилося воювати, історія могла б закінчитися вкрай невигідно для московитів.

Іван Мазепа

Український гетьман, що прославився на весь світ, знав 6 мов та навчався в чотирьох європейських країнах.

Він вклав чимало коштів у розвиток нашої культури, коли став гетьманом у 1687 році.

Саме завдяки Мазепі вдалося відбудувати десятки храмів та фортець.

Іван завжди прагнув об’єднати українські землі в одній державі, попри шалений опір Московії.

У часи Північної війни Петро І не допоміг стримати Мазепі військо Карла ХІІ, зламавши давню угоду.

Після цього Мазепа зробив вирішальний крок, звернувшись до короля Швеції, аби отримати допомогу у війні та возз’єднанні українських земель.

Гетьман не побоявся відкрито заявити про свої бажання визволити Україну з-під влади Московії, за що Росія не може пробачити його вже понад 300 років.

Симон Петлюра

Головний отаман військ УНР з 1918 року став однією з найяскравіших постатей в українській історії.

Петлюра не побоявся створити окремі збройні сили України, а також активно закликав боротися за волю й оголосити війну РРФСР.

— Україна як держава буде. Може, не зразу такою великою, як хотілося б, але буде, — заявляв політик.

До речі, саме завдяки коштам Петлюри відбулося турне Олександра Кошиця, завдяки якому Захід дізнався про «Щедрик» Леонтовича.

З 1920 Симону вдавалося керувати УНР з-за кордону.

Його вплив був настільки сильним, що Петлюру боявся навіть Ленін, який стверджував, що поки Симон житиме, рух повстань проти радянської влади не закінчиться.

Роман Шухевич

Роман Шухевич від само юності знав, що здобути волю в умовах окупації українці зможуть лише завдяки опору й тиску на ворога.

Під час навчання в університеті він вступив до ОУН, а також брав участь у створенні Карпатської Січі.

Після того, як Шухевич став головнокомандувачем Проводу ОУН, він остаточно розірвав усі зв’язки з німцями, які не планували визнавати суверенітет України.

Тоді він пішов у підпілля, а потім його замінив Степан Бандера.

До речі, Шухевичу вдавалося чудом перебувати в Україні протягом 2 років за фіктивними документами.

Сталінські слуги не могли помститися Роману аж сім років.

Степан Бандера

Людина, від імені якої в росіян починає зводити м’язи обличчя.

Колись Степанові, який навчався у львівській Політехнічній школі не вдалося скласти дипломний іспит через арешт за політичні замахи, однак це не змусило його здатися.

На судах він поводився вільно, а на допитах влаштовував мінівистави, за що його почали оспівувати.

Попри те, що в 1936 році Бандеру засудили до довічного ув’язнення, на початку Другої світової він зумів вибратися за кордон, аби ще 20 років лякати звідти ворогів.

Саме Степан перетворив ОУН з підпільної організації на визвольний рух, про який знали в усіх куточках світу.

Під час еміграції він продовжував керувати ОУН, заручившися повагою європейців.

Левко Лук’яненко

Левко Лук’яненко міг побудувати чудову кар’єру після закінчення юридичного факультету Московського університету, однак він обрав інший шлях.

Левко підпільно створив власну організацію, яка мала б на законних засадах пропонувала послідовний опір русифікації.

Звісно, за таку зухвалість йому довелося поплатитися: у 1961 році його засудили за зраду батьківщини з формулюванням «виношував ідею відриву УРСР від СРСР» на 15 років таборів.

Та навіть в’язниця не зламала Лук’яненка: одразу після виходу на волю в 1976-му він став співзасновником Української Гельсінської Групи, за що знову був заарештований.

Також по темі: Символ боротьби за свободу України. Книги про Степана Бандеру, які варто прочитати Символ української нації: цікаві факти про Тараса Шевченка Символ боротьби: чим запам'ятався Іван Дзюба Україні та світу

Левко загалом просидів у радянських тюрмах 26 років, однак не відмовився від своїх ідей.

Йому вдалося увійти в історію як автору Акту проголошення Незалежності 24 серпня 1991 року, який назавжди змінив життя мільйонів українців.

В’ячеслав Чорновіл

Студент факультету журналістики Київського університету на випускному пообіцяв собі до кінця життя боротися за Україну.

Чорновіл не зрадив своєї обіцянки.

Він прославився своїм виступом проти арештів інтелігенції разом із Василем Стусом та Іваном Дзюбою на прем’єрі фільму Параджанова «Тіні забутих предків».

У 1967 році В’ячеслава засудили до 6 років колонії суворого режиму за те, що він написав книгу про шістдесятників.

Чорноволу довелося побувати у в’язниці тричі, однак радянським катам не вдалося зламати його.

Він продовжував писати викривальні листи та розкривати недолугість диктаторської системи.

У 1980 Чорновіл став співзасновником «Народного Руху», а з 1992 до 1999 року очолював партію, аж поки його підступно не вбили.

В’ячеслав наголошував на тому, що Україна починається з кожного з нас.

Ці його слова ми маємо пам’ятати завжди!

Нагадаємо, раніше ми розповідали, хто і як з відомих українок боролись за незалежність України.

Головне фото: Вікіпедія