Диво-жінка 1984 вийшла на українські екрани 16 грудня. Ми вже подивилися прес-показ і даємо власну рецензію на фільм майбутньої режисерки Зоряних воєн Патті Дженкінс.
Знаєте, можливо, це і була та стрічка, яка потрібна нам у кінці цього нелегкого року. Випробовування, мораль, цінності та гарний зимовий фінал.
Так, фільми не вирішують глобальних криз зі здоров’ям, але вони можуть відволікти нас і надихнути. Вони можуть об’єднати, коли ми розділимось.
Сюжет
Діана з дитинства була дівчиною настирливою, вольовою і, головне, обдарованою. Нам знову показують життя амазонок, їх тренування і вчення.
Вже тоді зрозуміло, що маленька Діана стане легендою, але її час ще не прийшов.
До речі, під час проб на роль амазонських спортсменок претендентки мали пройти маршрут з перешкодами, продемонструвати гімнастичні навички та скласти тест з плавання.
А для зйомок залучили 15 коней, яких з Великої Британії переправляли літаком на острів Тенерифе. Це були фризькі, андалузькі та лузітанські коні.
Актриса Ліллі Аспелл, досвідчена вершниця, їздила на коні, якого за збігом обставин звали Принц.
Актриса Ліллі Аспелл (маленька Діана)
Але пройшли роки. Перед нами постає Америка часів Рональда Рейгана, 1984 рік. У моді яскраві кольори, вільний одяг з “наплічниками” і завивка волосся.
Діана Принц (яку, до речі, цього разу й не називають Диво-жінкою) спокійно працює у Вашингтонському музеї і періодично “неголосно” робить добрі справи.
Але з’являється загадкова справа, яку потрібно їй вирішити і відмовитися від того, що вона хоче більше всього на світі — повернути своє кохання.
Рецензія на фільм Диво-жінка 1984
Правда, любов, диво – три слова, якими пронизаний фільм. Стрічка вийшла зовсім не схожою на Всесвіт DC, до якого ми так звикли.
Незважаючи на спецефекти й нереальні ситуації, робота вийшла максимально приземленою.
Тобто, якщо раніше був акцент на супергероях, на богах, то цього разу вся увага направлена на людей і їх бажання.
Перемогла не суперсила, а людяність.
Фільм неквапливо наводить нас на думки , що катастрофа – це не лише природні катаклізми, пандемії чи економічні кризи. Головним апокаліпсисом для людства можемо бути ми.
Також по темі: 7 різдвяних фільмів для затишного вечораНам показують думки і бажання людей. Тих, кому завжди мало грошей і влади. Недолюблених. Тих, кого не помічають.
Тих, хто себе занадто любить, і тих, хто просто хоче любити.
Так, про це не говорять вголос, а кожен для себе зрозумів. Саме в цьому, певне, і сила Диво-жінки 1984.
Нам ще раз показують те, на що ми так часто заплющуємо очі.
Актори
Відомий акторський склад підсилив цікавість до кіно.
Злодій в обличчі Педро Паскаля викликав подвійні відчуття – огиду і співчуття. Думаю, саме цього і хотіла досягнути режисерка.
Актор передав потрібний настрій мімікою, жестами, своєрідною метушнею і прикиданнями.
Блакитноокий красень Кріс Пайн, який грає Стіва Тревора, вдало влився у 80-і.
Дещо комічний стиль, посмішка і мужність – все у стилі Кріса, якого ми знаємо.
А Галь Гадот, без сумніву, зачаровуватиме увесь фільм. Своєю жіночністю, гострим розумом, силою і принципами.
Мені важко зараз уявити когось кращого на роль Диво-жінки.
Цікаво, що спочатку роль антагоністки запропонували Еммі Стоун, але актриса пропозицію відхилила.
Тільки потім пропозицію зробили Крістен Віг, на чому спочатку і наполягала режисер Петті Дженкінс.
І вона стала справжнім дивом, добре зігравши ображену і емоційно поранену антагоністку королеви-воїнів Барбару Мінерву.
Йти чи не йти? Точно йти – і у кінотеатр
Диво-жінка – один з найдинамічніших головних персонажів DC, але ти ніколи не подумаєш про це, дивлячись Диво-жінка 1984.
Вийшла проста історія зі складними спецефектами.
Але є моменти, які “грають не на руку” фільмові – наприклад, надлишковий пафос у деяких сценах, який майстерно підкреслено відповідною музикою Ганса Циммера.
Також меншим можна було зробити хронометраж, але блокбастер на те і блокбастер. І, судячи з сьогоднішніх умов, стрічка матиме успішну касу.
Отже, фільм ще раз доводить, що усім нам потрібна увага, любов, чесність та людяність.
А ще — сходити вже нарешті до психолога і розібратися з проблемами у своїй голові, бо це нам часто заважає жити, як ми хотіли б.
Звичайно, на враження від перегляду сильно може вплинути і велика перерва у спогляданні подібного масштабу видовищ.
Тому не сподівайтеся побачити ідеальний супергеройський блокбастер. Але видовищний фільм з правильними посилами для роздумів ви отримаєте точно.
Ще й неперевершену Галь Гадот 😉
За акторів даю 10, а за фільм загалом – 7. Своєчасний, людяний і з симпатичною картинкою.
Нагадаємо, раніше кінокритик Дмитро Сидоренко давав свою рецензію на першу частину фільму Диво-жінка.
Фото: IMDb
