PGRpdiBjbGFzcz0iaWN0dl9hX2JveCI+PGNlbnRlcj48c2NyaXB0IGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWlkPSIxMzE4IiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1mb3JtYXQ9ImZ1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLXNpdGVfaWQ9IklDVFZfRnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tY29udGVudF9pZD0ie3JlcGxhY2VfbWV9IiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLmFkdGVsbGlnZW50LmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjExL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+PC9jZW50ZXI+PC9kaXY+
УКР
УКР

Фільм «Брама»: одинокі привиди Чорнобиля

0 - 0

Постядерна трагікомедія про соціальних істот, що лишилися поза соціумом

Бездіяльність – найгірший гріх

Баба Пріся

Cюжет Павла Ар’є про героїв, що опинилися «на початку і наприкінці часів» у Зоні відчуження Чорнобильської АЕС, довго добирався до великих екранів. Цьому передувала успішна театральна преамбула у формі вистави «Сталкери». А вже за кілька років режисер Володимир Тихий підхопив її і доніс до кінотеатральної аудиторії у фільмі «Брама».

Знаковий спеціальний показ стрічки відбувся у відреставрованому будинку культури Чорнобиля для місцевих робітників, котрі краще за інших мають розуміти героїв картини, адже щодня намагаються повернути життя в Зону.

Героями фільму «Брама», як і в п’єсі, виступає сім’я самоселів, що не покинули зону після аварії 1986 року. По суті, нам пропонують класичну історію людей забутої Богом провінції. Живучи самі по собі, вони опиняються на півдорозі між древнім природним єством та цивілізованим світом.

За зв’язок із природою відповідає баба Пріся, голова сімейства, що знається на зоні відчуження і має внутрішній стержень людини, котра пережила Голодомор та окупацію. Її філософія: ти жертвуєш або собою, або іншими.

кадри з фільму "Брама" фото

За зв’язок із людьми – дочка Прісі, котра вимушено сповідує непротивлення злу. Жінка марно намагається покинути зону зі своїм психічнохворим сином, містком до цивілізації для неї є дільничний міліціонер. Той, у свою чергу, прекрасно втілює образ соціального прошарку пристосуванців при владі. Для героїнь фільму міліціонер – влада, але насправді чоловік абсолютно безсилий проти свавілля депутатів та прокурорів, що видаються далекою сліпою силою, чиї щупальця простягаються навіть на хутір у Зоні відчуження.

Маємо справжній клубок людських доль, що закручуються у непросту соціальну картину, де є місце як комічним, так і трагічним моментам. Усього декілька персонажів у камерній атмосфері підіймають важливі проблеми провінції, адже уособлюють абсолютно сучасні рольові моделі мешканців сіл та міст, з яких тікає життя. А Зона відчуження додає особливого колориту, розцвічуючи буття жителів нереально атмосферного одинокого хутору природними аномаліями, інопланетними гостями та таємною гілкою метро на «Прип’ять 2».

кадри з фільму "Брама" фото

Фільм «Брама» вийшов непростим за смисловим наповненням, дещо уривчастим та місцями документально точним. Явно дається в знаки минулий досвід режисера Тихого, чий талант полягає як у вмінні документувати реальні події, так і знімати сповнені трагізму ігрові картини. Такими були документалки про Майдан і драма «Зелена кофта».

Картина могла стати документальним фільмом про самоселів чи розважальним кіно про Зону, а стала дорослою трагікомедією про сміх крізь сльози тих, кому немає куди піти. За словами головної героїні баби Прісі (її блискуче втілила на сцені та в кіно Ірма Вітовська), від лиха не втечеш, з ним треба навчитися жити. Тож вони спробували жити там, звідки життя пішло.

Дмитро Сидоренко

Також читайте: Фільм «Хмарочос»: міцний горішок на стероїдах

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

24.07.2018 09:30
0 - 0



Загрузка...

Дивіться на ICTV

Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: