PGRpdiBjbGFzcz0iaWN0dl9hX2JveCI+PGNlbnRlcj48c2NyaXB0IGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWlkPSIxMzE4IiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1mb3JtYXQ9ImZ1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLXNpdGVfaWQ9IklDVFZfRnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tY29udGVudF9pZD0ie3JlcGxhY2VfbWV9IiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLmFkdGVsbGlnZW50LmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjExL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+PC9jZW50ZXI+PC9kaXY+
УКР
УКР

Фільм «Літо»: як Цой отримав квиток в «Кіно»

0 - 0

Чорно-білий мюзикл про складні пошуки музи в авторитарному режимі

Камнем лежать, или гореть звездой?

Звездой

В. Цой, «Кукушка»

Існує давня російська традиція знущатися над творчими людьми. Схоже, випадок Кирила Серебреннікова один з таких. В той час як талановитий режисер мав отримувати нагороду Канського кінофестивалю, він натомість знаходився під домашнім арештом, звинувачений у розкраданні державних коштів. Через це режисер не став свідком стоячих овацій, якими публіка кінофестивалю зустріла фінальні титри його нового фільму «Літо», що отримав в Каннах нагороду за найкращий саундтрек.

фільм Літо фото

У центрі сюжету – молодий Віктор Цой, котрий в свої 19 потрапляє на очі зірці рок-авангарду Ленінграда 1981 року Майку Науменко, лідеру гурту «Зоопарк». 26-річний Майк відразу розуміє, який потужний талант має хлопчисько з розкосими очима, що скромно шукає відгуку на свої пісні культового артиста рок-сцени.

Фільм «Літо» круто описує зародження року в СРСР. Нам покажуть, як радянська ідеологія намагалась перемолоти та зробити ідейно правильною музику бунтарів. Але пісні з нехитрими куплетами та римою так і не залунали «як потрібно» на тлі парткомів, будинків культури, сотень тисяч тон чогось там та дорогого Леоніда Ілліча.

Не обійшлося у картині й без любовної лінії. Бо Майк не лише поділився з Віктором сценою, він і свою дружину Наталію йому не пошкодував, тим паче вона сама попрохала. Творчі люди, вони такі. Саме спогади Наталії лягли в основу сценарію Михайла і Лілі Ідових, на основі якого Серебренніков зняв стрічку не менш екстравагантну та розбишацьку, ніж музика «Зоопарку» і «Кіно».

Хоч фільм «Літо» заснований на реальних подіях, та багато в ньому додумано автором, здебільшого – це своєрідні триб’юти західним групам на кшталт Sex Pistols. Але не переживайте, режисер сам вам повідомить, що з показаного правда (за допомогою архівної відеозйомки), а що ніколи не траплялося в реальному житті (тут допоможе спеціальний персонаж Скептик).

фільм Літо фото

Роль Майка виконав фронтмен групи «Звери» Роман Білик. Не маючи досвіду в кіно, він утім був першим і єдиним кандидатом на дану роль і справився з нею блискуче. Його дружину Наталію зіграла Ірина Старшенбаум, а от Цоя зліпили одразу з чотирьох людей. Його образ на екрані втілив кореєць Тео Ю, вокал належить музиканту-самоучці з Якутії Петру Погодаєву, говорить Віктор голосом колишнього соліста гурту «Чай вдвоем» Дениса Клявера, а гітарні партії виконав музикант гурту «Звери» Герман Осипов.

Музичний супровід стрічки склали пісні представників культового в 1980-х роках Ленінградського рок-клубу, але, чесно кажучи, навряд фільм отримав нагороду за кращий саундтрек в Каннах через це. Скоріше – завдяки крутій візуалізації творів західних гуру Нової хвилі на кшталт Іггі Попа і Лу Ріда.

І не важливо, чи знаєте ви історію становлення групи «Кіно», чи вперше про неї довідаєтеся. Головне, щоб вам подобались та музика і той антураж, бо тоді вам захочеться одразу по виходу із зали записатися на курси гри на гітарі. І це найголовніше.

Фільм «Літо» вийшов оригінальним мюзиклом про радянський андеграунд 80-х. Тут є все: круті пісні, якісний візуальний ряд у чорно-білій гамі, протест, дружба і любов, бо навіщо це все без неї. Тому стрічка – ідеальний варіант для перегляду з друзями, адже скільки всього можна обговорити після показу. Естетика західної музики у соціалістичній дійсності, зародження легендарних рок-груп, інфантильність Цоя, недоречне кохання, режисерське бачення Серебреннікова – все це точно знайде своїх глядачів і нізащо не лишить їх байдужими.

Молоді рокери шукають свою музу в радянському союзі, аби не потрапити в Афган, не спитися, не зійти з розуму, або просто не втратити жагу до життя у сірій соціалістичній дійсності. Те ж саме робить Серебренніков, перебуваючи у жорстокій російській дійсності, яка давить кожну творчу людину, надаючи талантам похмурих відтінків.

Дмитро Сидоренко, спеціально для “Ранку у Великому Місті”

Також читайте: Фільм «Ти квач!»: дитячі забавки дорослого масштабу 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

27.06.2018 16:40
0 - 0



Загрузка...

Дивіться на ICTV

Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: