PGRpdiBjbGFzcz0iaWN0dl9hX2JveCI+PGNlbnRlcj48c2NyaXB0IGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWlkPSIxMzE4IiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1mb3JtYXQ9ImZ1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLXNpdGVfaWQ9IklDVFZfRnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tY29udGVudF9pZD0ie3JlcGxhY2VfbWV9IiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLmFkdGVsbGlnZW50LmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjExL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+PC9jZW50ZXI+PC9kaXY+
УКР
УКР

Дорон Паз: Ніхто не знімав зомбі-хоррори у Єрусалимі

0 - 0
Фото Arthouse Traffic

Режисер Дорон Паз представив у Києві новий хоррор «Єрусалим» і розповів про те, чим особливий ізраїльський кінематограф, де ідеальне місце для воскресіння, та як непросто знімати POV-фільми.

– В Україні ізраїльський кінематограф не те, щоб дуже популярний. Можете розказати, що в ньому особливого, порівняно з європейським та американським?

– На Близькому Сході є багато цікавих історій. І кожна країна тут має власну культуру, через яку відтворює ці історії. В ранні роки існування незалежного Ізраїлю багато йшлося про соціалізм, і це відображалося у кіно. Пізніше, особливо після започаткування фондів підтримки кінематографу, картини стали все більше тяжіти до артхаусу, авторського кіно не для широкої аудиторії. Це тривало останні 10-15 років. Але потім все почало змінюватися знову, і тепер у нас виходить все більше комерційного масового кіно.

– Наскільки масове у вас державне фінансування?

– 15-20 років тому був прийнятий закон, за яким держава виділяє гроші на підтримку кіно. З того часу майже кожний ізраїльський фільм отримує державні кошти. І відбувається цікава річ, режисери таких картин не переймаються комерційним успіхом своїх творінь. Вони можуть знімати так, як їм подобається.

– Але хіба держава, виділяючи гроші, не стає цензором, який каже кому, як і що знімати?

– Спочатку такого не траплялося, але ви праві, сьогодні це має місце. Останні декілька років ми відчуваємо, що держава починає виступати у ролі критика, що неприпустимо.

дорон паз фото

Фото Arthouse Traffic

– Ви сказали, що сьогодні також все більше комерційного фінансування у кіно. Звідки надходять гроші, адже ринок Ізраїлю дуже вузький?

– Зазвичай це ко-продукція. Якщо ви отримали фінансову підтримку від держави, вам достатньо легко почати спільний проект з кіновиробниками з інших країн, наприклад, німецькими. Не так давно, на скільки я знаю, було також підписано договір з Україною щодо можливості спільного кіновиробництва.

В той же час у нас все більше приватного фінансування, як в Голлівуді. Там немає державної підтримки, і виробники думають про глядачів, які купуватимуть квитки, щоб подивитися фільм. І наш останній фільм «Єрусалим» (JeruZalem), який я представив в рамках фестивалю “Дні Єрусалима в Києві”, також знято без державного фінансування.

– «Єрусалим» – це хоррор, знятий цілком у форматі POV (point of view – художній прийом у кінематографі, коли камера імітує вид з очей головного героя). Як на мене, він більш за все схожий на іспанський «Репортаж» ([REC]) та американський «Монстро» (Cloverfield). Що нового ви привносите в жанр?

– Якось ми з братом подумали, що ніхто не знімав зомбі-хоррори у Єрусалимі. Ви можете побачити в кіно прихід зомбі, скажімо в Чикаго чи Нью-Йорку, але саме Єрусалим – найбільш підходяще місце для воскресіння мертвих, бо це дуже древнє місто з безліччю легенд.

Ми також хотіли зняти фільм від першої особи. Показати враження людини, яка приїздить до Єрусалиму вперше і досліджує його. Але не так, як в National Geographic, а продемонструвати також непривітні сторони міста.

Тож в «Єрусалимі» ми поєднали дві ідеї: зомбі-апокаліпсис та враження мандрівника від першої особи у форматі POV. І ви влучно підмітили схожість з «Репортажем», бо для мене цей фільм та його продовження – це шедеври. Хоча третя частина була жахливою.

– Чи важко було досягти ефекту виду з очей? Оператор, мабуть, весь час мав знаходитися дуже близько до головної героїні.

– Це було справді складно. Спочатку ми розробили спеціальний пристрій, зрізали частину мотоциклетного шолому, приєднали до нього камеру і риштування, що опирається на плечі. Ми протестували його на нашому техніку і все було гаразд.

Але потім приїхала виконавиця головної ролі, невеличка худенька дівчина. Вона вдягнула цю конструкцію на себе, зробила крок і впала на спину. Так ми зрозуміли, що діла не буде. Тому буквально з першого дня зйомок наш оператор ходив впритул до актриси, тримаючи камеру над її плечем. Вони переміщувалися настільки близько одне до одного і так чудово синхронізувалися, що я називав їх людською багатоніжкою.

дорон паз в україні

Фото Arthouse Traffic

– А правда, що ви знімали у Старому місті без дозволу?

– Звідки ви про це дізналися? Насправді, в Єрусалимі знімати дуже складно. Люди різних релігій живуть дуже поруч одні з одними, тому це дуже чутливе місто, і потрібно бути обережним. Студії беруть дозволи на зйомки, перекриття вулиць тощо. Але в нас був справжній інді-фільм з невеликим бюджетом, тому ми часто знімали немов туристи, на дзеркальну фотокамеру. І траплялися дуже смішні моменти. Наприклад, коли ми знімали біля Дамаських воріт сцену з акторами у гримі зомбі, то явно шокували людей навкруги.

– Ваш фільм починається з біблійської цитати. Наскільки взагалі ви були близькі до Святого писання при написанні сценарію?

– Ми з братом не релігійні люди, але коли готували сценарій, натрапили на цю цитату, яка буквально зірвала нам дах. В ній говориться про те, що існує троє дверей в пекло: одні – в пустелі, одні – в океані, і одні – в Єрусалимі. Саме після цього ми впевнилися, що неодмінно маємо реалізувати наш задум щодо зомбі в столиці Ізраїлю. Це неймовірне старовинне місто, тут було безліч битв, його завойовували багато разів. Є навіть жарт: де б ти не почав копати в Єрусалимі, ти неодмінно натрапиш на кістки.

– Я вважаю, що будь-який фільм, навіть розважальний, може чогось навчити людей. Чому глядачів може навчити «Єрусалим»?

– Ми задумували, насамперед, розважальний фільм. В той же час, стрічка може показати людям, що будь-яка релігія може принести не лише благо, але й ненависть. Це особливо небезпечно у Єрусалимі, де поруч живуть люди різних віросповідань. Тож неправильне пропагування релігійних постулатів та непотрібної агресії може створити вибухонебезпечну ситуацію.

– А якби у вас був великий бюджет, який би фільм ви хотіли зняти?

– Це точно був би хоррор чи фантастичний фільм, англомовний для широкої аудиторії.

– Тільки не кажіть, що ви б також хотіли зруйнувати Нью-Йорк.

– Чому ні, Нью-Йорк звучить дуже цікаво. Хоча може це був би Тель-Авів. Він зовсім не схожий на Єрусалим, там геть інша атмосфера. Але поки ми плануємо зняти «Єрусалим 2». Він розкаже про ту саму ніч Судного дня у столиці Ізраїлю, але герої та історія будуть інші.

Дмитро Сидоренко, спеціально для “Ранку у Великому Місті”

Також читайте: Я завжди відмовлявся працювати з Вайнштайном, бо його називали Гарві Руки-ножиці, – Роланд Еммеріх

21.11.2017 17:30
0 - 0



Загрузка...

Дивіться на ICTV

Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору