Ізраїльська драма про виховання, яке неможливе без насильства над особистістю
Якщо письменник з’явився на купюрі, значить література вмерла
Українці отримали хорошу нагоду познайомитися з ізраїльським кінематографом під час фестивалю Дні Єрусалима в Києві, в рамках якого відбуваються безкоштовні кінопокази. Відкрила фестиваль картина «Підмостки» (Scaffolding), котра неочікувано може стати однією з найсильніших драм, що демонструвалися цього року в Україні.
Сюжет стрічки присвячений 17-річному єврею Ашеру, який явно не може бути прикладом щасливої дитини. Він закінчує 12 клас, ходить до школи у капцях і з пластиковим пакетом замість сумки, заледве читає та пише. Одним словом, доходжалий телепень схожий на гопників з бідних районів. Його батька, власника будівельної фірми, це влаштовує. Все, що він хоче, аби син чимскоріше отримав атестат і став працювати повний день, аби згодом перейняти управління підприємством.
Але раптом Ашеру починає подобатися навчання, а от будувати цілими днями будівельне риштування – не дуже. І заслуга у цьому вчителя Рамі, котрий зміг якимось чином достукатися до серця хлопця. Тож Ашер починає розриватися між роботою у батьківській фірмі та навчанням. А Рамі, котрий нерідко доводить хлопця до сказу, стає йому не менш близьким, аніж тато, який постійно роздає сину запотиличники.
Фільм «Підмостки» сповнений сірого побуту бідняків, віддає безвихіддю шкільного буття двієчників та з документальною точністю зображує життя ізраїльтян. На цьому фоні Ашер переживає екзистенціальну кризу, не розуміє, чому любить людей, котрі часто його ранять, і пручається, немов звір у клітці. Ну звідки йому у 17 років знати, що виховання завжди пов’язане з насильством над особистістю. І займатися ним готові лише люди, котрі тебе дійсно люблять.
Дмитро Сидоренко, спеціально для “Ранку у Великому Місті”
Також читайте: Фільм «Ліга Справедливості»: бий своїх, щоб глядачі сміялись
