Черговий рімейк історії Пітера Паркера намагається дотягнутися до слави самої першої стрічки, але чи вдасться?
Так, перед нами черговий перезапуск франшизи про Спайдермена, роль якого на цей раз виконав Том Холланд (той самий Павучок з останніх «Месників»). Тож фільм «Людина-павук: Повернення додому» (Spider-Man: Homecoming) – це по суті просто представлення нового-старого героя в улюбленому всесвіті.
Проте не потрібно забувати, що саме перша картина про Спайді у виконанні Тобі Магвайра 15 років тому відкрила супергероям дорогу на великі екрани. І автори стрічки «Людина-павук: Повернення додому» це прекрасно розуміють, тому намагалися повторити успішну формулу саме першого фільму. Тому і підзаголовок повертає нас назад, і стилістика, як зараз модно, нагадує ретро комікси.
Отже маємо героя-початківця Пітера Паркера, котрий став ще молодшим. Якщо Магвайр боявся підвести жорсткого боса в газеті, де він працював кореспондентом, то 15-річний герой Холланда переживає як би не пропустити контрольну з математики. А замість Мері Джейн від Кірстен Данст отримуємо нову малолітню подружку у виконанні Лори Херріер («Останні п’ять років кохання»).
Дітлахи в кадрі та ціла купа їхніх надуманих проблем взагалі не прикрашають фільм. Та на щастя, зовсім вже дитячим «Повернення додому» не стало. По-перше, варто подякувати за антагоніста Стерв’ятника у виконанні Майкла Кітона. Цей поганець не якийсь шизик з суперздібностями і не космічний прибулець, який хоче заволодіти світом. У кращих традиціях перших фільмів про супергероїв він являє собою просто людину, доведену до відчаю. Ну і Кітон свій «Оскар» за Бьордмена отримав не просто так, на екрані він виглядає дуже переконливо.
Завдяки нормальному антагоністу, новому навороченому костюму та якісному екшену «Людина-павук: Повернення додому» вийшов ледь не кращим фільмом серії. За проблематикою сюжету стрічка трохи не дотягнула до оригіналу з Магвайром, Дефо та Франко, проте скомпонована вона за найкращими стандартами, так що навіть дві години проблем дорослішання та становлення виявляються вартими перегляду. Тим паче, вихователем Паркера стає Тоні Старк, і він настільки погано справляється з цією місією, що Пітеру доводиться вчитися лише на власних помилках. Тож пам’ятайте: велика сила – це велика відповідальність, а виховання дітей – ще більша.
Дмитро Сидоренко, спеціально для «Ранку у Великому Місті»
