Неймовірно зворушливий мультфільм про сімейні цінності, які навіть дитбудинок перетворюють на затишну домівку
Непросто жити з матір’ю, яка цілими днями лишень сидить біля телевізора і дудлить пиво. Особливо, коли тобі дев’ять років, а твоя кімната – це комірчина два на два метри на горищі. А надто, якщо твій тато постає лише у вигляді повітряного змія, а найкращі іграшки – пусті пивні бляшанки.
Саме таке життя веде Ікар – головний герой мультфільму «Життя Кабачка» (Ma Vie De Courgette). Проте й воно не триває довго, бо через нещасний випадок малий потрапляє до дитбудинку. Можете собі уявити, яке пекло чекає у притулку на хлопця на прізвисько Кабачок (це бодай не єдине, що нагадує йому про матір).
Насправді, уявлення ваше буде хибним, бо режисер анімаційної стрічки «Життя Кабачка» Клод Баррас перевертає все з ніг на голову. Дізнаючись історії життя малих із дитбудинку, глядачі розуміють, що під опікою вихователів їм явно буде краще. Тим паче й сам дитбудинок зовсім не такий, яким ми звикли їх бачити. Звичайно, тут теж є свої злодії та розбишаки, але відносини між дітьми переростають у справжню дружбу, якщо не сказати сімейну любов. Додайте сюди прекрасну пластилінову анімацію, що навіює дитячі спогади про колишні мультфільми, і ви зрозумієте чому «Життя Кабачка» взяло дві премії «Сезар» у рідній Франції та було номіноване на «Оскар».
Баррасу вдалося перетворити роман Жиля Паріса «Автобіографія Кабачка» на справжню філософську притчу про те, що навіть покалічені душі можуть любити. Врешті-решт, людина – соціальна істота, що прагне не бути одинокою. Кабачок та його нова сім’я показують, що не важливо де ти опинився, важливо з ким ти. Адже справжня сім’я – це не ті, кого пов’язує кревна спорідненість, а ті, хто дбають один про одного.
І не дивіться, що рейтинг мультфільму 16+. Можете сміливо брати з собою дітлахів. Тим паче, окрім проблеми людських відносин, «Життя кабачка» підіймає тему сексуального виховання, а це в нашій країні аж ніяк не завадить.
Дмитро Сидоренко, спеціально для “Ранку у Великому Місті”
