Яке з двох своїх екранних альтер его – Ітан Хант чи Джек Річер – Том Круз зміг би втілити у реальному житті, а можливо вже так і робить?
Часи Тома Круза як драматичного актора давно минули. Сьогодні він почасти знімається в екшн фільмах, де єдиною емоцією, що потрібно зобразити, виступає відчуття власної крутості, яке втілюється у самовдоволеній злегка іронічній посмішці.
Немає нічого поганого в тому, щоб заробляти на новий спорткар та абонемент до фітнес-тренера, виконуючи роль Ітана Ханта у черговій неможливій місії. Але ж навіщо при цьому братися ще й за Джека Річера?
Фільм «Джек Річер: Не відступай» (Jack Reacher: Never go back) – це вже друга історія про походеньки бравого вояки з лицем Тома Круза, який примружує очі як той кіт, що наївся сметани. От тільки від тієї ж таки «Місії неможливої» цей фільм відрізняється, як Жигуль твого дідуся від Мерседесу.
Тут не буде ніяких шпигунських страстей, усіляких ґаджетів та інших крутих примочок, завдань по всьому світу та масштабних спецефектів. Фільм «Джек Річер: Не відступай» – це звичайне B-movie про американських вояк, котрі намагаються знайти зрадника у своїх рядах. І роблять це у їм притаманному стилі – звинувачують у смерті двох солдат в Афгані їхнього начальника з Вашингтону – майора С’юзен Тернер. От тільки на їхнє нещастя, саме до цієї жіночки залицяється Джек Річер.
Тож на нас чекають чергові перестрілки, бійки і погоні, що доведуть дві старі істини. По-перше, відставні оперативники варті десяти молодих бійців. По-друге, коли жінка намагається допомогти – все виходить тільки важче.
Виникає лише одне закономірне питання: навіщо ж Тому Крузу приміряти на себе роль Джека Річера після Ітана Ханта? Невже не вистачає грошей на зимову гуму для спорткару? Але схоже на те, що актору просто подобається таке амплуа на екрані. Як той хлопчик, що не дограв у дитинстві в солдатики, він знову і знову хизується у формі в черговому фільмі.
Заради експерименту можете порахувати, скільки разів за фільм Круз продифілює у футболці, що облягає його накачаний торс, та скільки раз він виразно пограє жовнами, демонструючи свою суворість.
Якщо ж вас цілком задовольняє самолюбування Круза на екрані, і ви полюбляєте бойовики без особливих витребеньок, «Джек Річер: Не відступай» може допомогти вбити дві години.
Дмитро Сидоренко, спеціально для “Ранку у Великому Місті”
