Клінт Іствуд так хотів екранізувати приголомшливу реальну історію аварії літака, що забув навіщо знімає кіно.
Я вам життям клянуся. Я ним ризикував…
Чеслі «Саллі» Салленбергер
15 січня 2009 року пілот Чеслі «Саллі» Салленбергер здійснив аварійну посадку літака на річку Гудзон у Нью-Йорку. 155 людей, що знаходилися на борту, вижили. Але репутація героя може бути заплямована, а слава перетвориться на ненависть, якщо в ході розслідування виявиться, що пілот пішов на зайвий ризик.
Така реальна історія лягла в основу нового фільму Клінта Іствуда «Саллі» (Sully). Здавалося б, все круто, проте чотири роки назад Роберт Земекіс вже зняв «Екіпаж» з майже ідентичним сюжетом. І якщо там капітана літака зіграв Дензел Вашингтон, то роль Саллі виконав Том Хенкс. Обидва мають по парі «Оскарів», до речі.
Ідея обох картин в тому, що порятунок людей в екстремальній ситуації може виявитися не героїзмом, а чудом, яке врятувало від жахливих наслідків після порушення інструкцій. Проблеми у сім’ї, депресія і просто старість – все це робить нас вкрай ненадійними. В той же час, майстерність, досвід та інтуїція дозволяють людям знаходити вихід з кризової ситуації.
Доля Саллі дуже цікава, адже поки простий люд і телебачення прославляють героя-рятівника, спеціальна комісія прагне докопатися до істини і не вірить в те, що пілот зробив все правильно. Хтось може сказати: у чому питання, якщо всі живі? Але ж цілком логічно, що необдуманий ризик, на який пішов капітан повітряного судна, не може бути виправданий спасінням пасажирів опісля. Хто ж виявиться правий, людина з досвідом та інтуїцією, чи комп’ютерна симуляція, котра точно розраховує можливості літака?
Такий глибокий зміст закладено у фільм «Саллі», але, на жаль, не розкрито до кінця. Схоже, Клінт Іствуд так хотів екранізувати цю приголомшливу реальну історію, що так і не вирішив, про що ж буде кіно. Тому маємо безкінечні повтори аварії і приводнення літака та флешбеки головного героя, що холоднокровно повівся у критичній ситуації, а потім повільно впадає в прострацію.
До фільмів Іствуда завжди високі вимоги, адже за останні роки він привчив нас до якісного кіно. Але нова картина явно поступається минулим роботам режисера. Хоча всього-то й потрібно було, популярно пояснити глядачеві, чому варто довіряти тому, хто вірить у своє рішення настільки, що готовий ризикнути власним життям. Бо це краще, ніж довіритися тому, хто називається професіоналом, проте не несе будь-якої відповідальності за свої помилки, як от пілоти на «симуляторах» чи той-таки автопілот.
У випадку стрічки «Саллі» багато чого доводиться додумувати. Якщо ж цього не робити, то на екрані буде просто красива картинка аварії з найщасливішим кінцем в історії авіації. Хоча, судячи з аплодисментів публіки, і цього іноді виявляється достатньо.
Дмитро Сидоренко, спеціально для “Ранку у Великому Місті”
