Потойбічний фільм жахів про гріхи, за які доводиться розплачуватися ще за життя
Look where we’ve been
And where we are tonight
Robbie Williams, Sin sin sin
Група студентів медвузу у вільний від навчання та практики час експериментує з клінічною смертю. Майбутні лікарі зупиняють один одному серце, а потім реанімують. І все це, аби записати видіння у ті кілька хвилин, що їх друзі лежать без пульсу. Проте знаходять вони не стільки докази життя після смерті, як можливість активізувати мозок на повну. Тобто фактично проапгрейдити себе.
Крутий синопсис міг би перетворитися як на глибоку історію про життя після смерті, так і на бойовик про людей із суперздібностями. Але стрічка «Коматозники» (Flatliners) вийшла ні тим, ні іншим.
Справа у тому, що студенти не лише прокачали власні мізки, але й пробудили щось страшне. І це щось примусить героїв згадати старі гріхи та поплатитися за них. Чи то вони просто божеволіють, чи то полтергейст ганяється за героями, але точно зрозуміло лише одне: якщо студенти не знайдуть вихід, всі опиняться на тому світі, і не на кілька хвилин.
Тут би розвернути історію в тунель зі світлом та життям після смерті, але сценаристи чомусь заганяють персонажів чимдалі в полтергейст. А для глядачів психологічний трилер перетворюється на фільм жахів. Причому підліткового формату, з усіма класичними елементами, на кшталт радіоперешкод та мигаючого світла, руки на плечі та страшної маленької дівчинки.
Шкода, бо оригінальну картину Джоела Шумахера 1990 року з таким же синопсисом та набагато крутішим кастингом спіткала подібна доля. І тоді, і зараз автори не змогли довести багатообіцяючу зав’язку до крутого фіналу. І свіжі «Коматозники» Нільса Оплева («Дівчина з тату дракона»), стартуючи з хорошого трилеру, перетворюється на підлітковий фільм жахів, а в кінці взагалі опускаються до дитячого фіналу.
Дмитро Сидоренко, спеціально для “Ранку у Великому Місті”
Також читайте: Фільм «Субурбікон»: ідеальне місце для самознищення
