Українська казка про те, як школяр допоміг руським богатирям половців перемогти
Щоб там не було, як би не було
Все одно добро закохає зло
ТНМК, «Гупало Василь»
Фільм «Сторожова застава» – не що інше, як спроба українського кіновиробника опанувати нову нішу. І це не може не радувати. Але що потрібно для хорошого фентезі? Основне – це сеттинг. Якщо глядач не вподобає ваш вигаданий світ з його персонажами, звичаями та візуальним вираженням – вважайте все втрачено. У «Сторожовій заставі» з цим все добре, бо фільм переносить нас в альтернативний світ Київської Русі, де три всім відомих богатиря захищають країну від половців.
Також фентезі не обійтися без добра та зла, віддзеркалених героєм та антигероєм. Половецький хан з казахським обличчям та чорний шаман вийшли переконливими. А от головний герой-підліток може захопити хіба наймолодших глядачів. Зате є три богатирі, що розбавляють стрічку, особливо Попович своїм невичерпним грайливим настроєм та жартами.
Сюжет для фентезі лишається на другому плані. Навряд ви чекаєте чогось незвичного від казочки про добро, що завжди перемагає зло. Так і «Сторожова застава» розповідає банальну історію про пацана, що під час сонячного затемнення потрапив у альтернативне минуле. І тепер, поки вибиратиметься назад, зможе врятувати той світ від зла. До перегляду допускаються діти від 5 років і тільки їм може сподобатись така нехитра історія.
Останнім обов’язковим елементом гарного фентезі повинен бути екшн, батальні сцени, магія тощо. Щодо боїв, то поставлені вони достатньо якісно і часом їх важко відрізнити від голлівудських. Проте розмаху, звичайно не вистачає. Спецефекти наші умільці та індійські аутсорсери малювати навчилися добре. А якщо брати до уваги, що фільм зняли всього за 40 млн грн, то вважайте, що творці картини стрибнули вище голови.
Підсумовуючи, фільм «Сторожова застава» вийшов гарною розвагою для дітей і має всі шанси стати фінансово успішним. Перше українське фентезі не може похвалитися розмахом, закрученим сюжетом чи оригінальністю. Скоріше – це вдала спроба відтворити класичні елементи жанру у правильній послідовності, на прийнятному рівні та з українським колоритом.
Дмитро Сидоренко, спеціально для “Ранку у Великому Місті”
Також читайте: Баррі Сіл: познайомтеся з головним авантюристом 80-х
