УКР
УКР

Video: Сталінський режим виселяв остарбайтерів за так званий 101-й кілометр

76 років тому солдати гітлерівської армії відправили до Німеччини перших завербованих остарбайтерів. Усього ж за роки війни у німецьких трудових таборах працювало понад 13 мільйонів людей з усіх окупованих гітлерівцями територій. Проте після повернення додому їх визнавали зрадниками та, у кращому разі, виселяли за 101 кілометр.

Спочатку Гітлер не планував використовувати працю іноземців у Третьому Рейсі, проте Радянський Союз не вдалося підкорити так швидко, як цього хотіли у Німеччині. Січень 1942 року. Харків вже окупований німецькою армією, а по всьому місту тимчасова адміністрація розклеює агітаційні листівки:

«Зважаючи на те, що на вашій Батьківщині через війну ще кілька місяців не буде роботи і продуктів на Ваше харчування не вистачає, ми закликаємо всіх здорових і працездатних до роботи в Німеччину».

18 січня 1942 року з Харкова до Кельна вирушив перший ешелон. Перші 1117 остарбайтерів вирушили працювати до Німеччини, навіть не підозрюючи, що значна частина з них вже не повернеться. А ті, кому ще вдасться побачити домівку, стануть зрадниками та ворогами народу. З Києва перші півтори тисячі остарбайтерів виїхали до Німеччини 22 січня того ж року. Обіцяли гідні умови життя, оплати праці та харчування, проте насправді робітників селили у бараках, погано годували, а у разі хвороби не надавали медичної допомоги.

Остарбайтери працювали на будівництвах, на заводах, а також у сільськогосподарському секторі. Та потреба нацистів у робочій силі щоразу збільшувалася. І якщо спочатку люди їхали на роботу добровільно, хоч і ошукані нездійсненими обіцянками, то, починаючи з травня 1942 року, остарбайтерів відправляли на роботу примусово. У Німеччині на всіх вішали ярмо, блакитний прямокутник з трьома латинськими літерами ОСТ, що в перекладі з німецької означає схід. Від цього і назва – остарбайтери.

Усього з 1942 до 1945 років у німецьких трудових таборах та на окупованих Рейхом територіях примусово працювали 13,5 мільйонів остарбайтерів. Серед них були як військовополонені, так і цивільні. Більшість складали жінки, майже половина працівників були неповнолітніми. Із примусових робіт не повернулося більше ста тисяч осіб, вони померли від виснаження, хвороб та знущань. Із капітуляцією Німеччини остарбайтери знову отримали свободу. Згідно з угодами Потсдамської мирної конференції, всіх їх треба було репатріювати, тобто повернути на Батьківщину. Здавалося б, усе позаду. Проте на остарбайтерів чекали нові випробування. Вони зіткнулися зі злочинним сталінським режимом.

Усі без винятків громадяни СРСР, які під час війни перебували на роботах у Німеччині, мали пройти фільтраційні табори, що у той час підпорядковувалися ГУЛАГу. Тут тривали кількамісячні ретельні перевірки остарбайтерів та військовополонених. 58% з них отримали змогу повернутися додому, 19% мобілізували до лав Червоної армії, 14% стали частиною так званих трудових батальйонів, які кинули на відбудову зруйнованої інфраструктури СРСР. Ще майже 7% репатріантів отримали покарання у вигляді таборів. Та й на тих, хто таки повернувся до попереднього місця проживання, заводили фільтраційні справи, після чого частину колишніх остарбайтерів вимушено переселяли з міст у сільську місцевість – за так званий 101-ий кілометр.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: Паспортна система СРСР була аналогом кріпацтва ХХ століття

Сталінський режим виселяв остарбайтерів за так званий 101-й кілометр

0 - 0 Коментувати

76 років тому солдати гітлерівської армії відправили до Німеччини перших завербованих остарбайтерів. Усього ж за роки війни у німецьких трудових таборах працювало понад 13 мільйонів людей з усіх окупованих гітлерівцями територій. Проте після повернення додому їх визнавали зрадниками та, у кращому разі, виселяли за 101 кілометр.

Спочатку Гітлер не планував використовувати працю іноземців у Третьому Рейсі, проте Радянський Союз не вдалося підкорити так швидко, як цього хотіли у Німеччині. Січень 1942 року. Харків вже окупований німецькою армією, а по всьому місту тимчасова адміністрація розклеює агітаційні листівки:

«Зважаючи на те, що на вашій Батьківщині через війну ще кілька місяців не буде роботи і продуктів на Ваше харчування не вистачає, ми закликаємо всіх здорових і працездатних до роботи в Німеччину».

18 січня 1942 року з Харкова до Кельна вирушив перший ешелон. Перші 1117 остарбайтерів вирушили працювати до Німеччини, навіть не підозрюючи, що значна частина з них вже не повернеться. А ті, кому ще вдасться побачити домівку, стануть зрадниками та ворогами народу. З Києва перші півтори тисячі остарбайтерів виїхали до Німеччини 22 січня того ж року. Обіцяли гідні умови життя, оплати праці та харчування, проте насправді робітників селили у бараках, погано годували, а у разі хвороби не надавали медичної допомоги.

Остарбайтери працювали на будівництвах, на заводах, а також у сільськогосподарському секторі. Та потреба нацистів у робочій силі щоразу збільшувалася. І якщо спочатку люди їхали на роботу добровільно, хоч і ошукані нездійсненими обіцянками, то, починаючи з травня 1942 року, остарбайтерів відправляли на роботу примусово. У Німеччині на всіх вішали ярмо, блакитний прямокутник з трьома латинськими літерами ОСТ, що в перекладі з німецької означає схід. Від цього і назва – остарбайтери.

Усього з 1942 до 1945 років у німецьких трудових таборах та на окупованих Рейхом територіях примусово працювали 13,5 мільйонів остарбайтерів. Серед них були як військовополонені, так і цивільні. Більшість складали жінки, майже половина працівників були неповнолітніми. Із примусових робіт не повернулося більше ста тисяч осіб, вони померли від виснаження, хвороб та знущань. Із капітуляцією Німеччини остарбайтери знову отримали свободу. Згідно з угодами Потсдамської мирної конференції, всіх їх треба було репатріювати, тобто повернути на Батьківщину. Здавалося б, усе позаду. Проте на остарбайтерів чекали нові випробування. Вони зіткнулися зі злочинним сталінським режимом.

Усі без винятків громадяни СРСР, які під час війни перебували на роботах у Німеччині, мали пройти фільтраційні табори, що у той час підпорядковувалися ГУЛАГу. Тут тривали кількамісячні ретельні перевірки остарбайтерів та військовополонених. 58% з них отримали змогу повернутися додому, 19% мобілізували до лав Червоної армії, 14% стали частиною так званих трудових батальйонів, які кинули на відбудову зруйнованої інфраструктури СРСР. Ще майже 7% репатріантів отримали покарання у вигляді таборів. Та й на тих, хто таки повернувся до попереднього місця проживання, заводили фільтраційні справи, після чого частину колишніх остарбайтерів вимушено переселяли з міст у сільську місцевість – за так званий 101-ий кілометр.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: Паспортна система СРСР була аналогом кріпацтва ХХ століття

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

19.01.2018
Загрузка...

Дивіться на ICTV


Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: