УКР
УКР

Паспортна система СРСР була аналогом кріпацтва ХХ століття

0 - 0 Коментувати

Паспорт громадянина своєї держави. Це зараз цей документ аж ніяк не пригнічує наші права, ба навіть навпаки – дозволяє вільно подорожувати та обирати собі робоче місце за смаком. А от в СРСР паспортна система була аналогом кріпацтва ХХ століття.

Масову паспортизацію у царській Росії запровадив ще Петро І у 20-х роках XVIII століття. Тоді паспорти використовувалися здебільшого для того, щоб влада могла контролювати переміщення людей як по території Російської імперії, так і за її кордонами. Така система проіснувала аж до жовтневого перевороту у 1917 році. Більшовики, прийшовши до влади, скасували паспорти. Вони вважали цю систему одним із проявів «царської відсталості та деспотизму». Громадянам постреволюційної Росії вперше за довгі роки дозволили вільно пересуватися країною, скасували обов’язкову реєстрацію місця проживання. Проте так було недовго.

1932 рік. У Радянському Союзі вводять примусову паспортизацію. Тепер без цього документа не можна було вільно пересуватися територією СРСР, а дозвіл на зміну реєстрації чи навіть на зміну місця роботи треба було особисто отримувати у керівництва партії на місцях. До того ж, головною особливістю паспортної системи 1932-го року була заборона на видачу документів селянам, які в той момент складали 80% від усього населення держави. Без особливих довідок селяни не могли поїхати у місто в пошуках роботи чи кращого життя. Починаючи з 1933 року, відбувалася видача документів в усіх крупних містах Союзних республік, селищах міського типу та районних центрах.

Завдяки документу значно полегшувалася система пошуку конкретної людини, а інформація, зашифрована у паспорті, буквально ставила ярмо на громадянах. Так, наприклад, у перших зразках радянського паспорту були графи: віросповідання, національність та класова приналежність. Таким чином люди в СРСР ділилися на 2 типи: ті, хто мають паспорт, і ті, хто ні. Люди с паспортами так само ділилися на 2 види: бажані і небажані елементи для радянської влади.

Багато інформації про власника паспорта могли також сказати серія та номер документа. Існував спеціальний шифр, яким помічали паспорти репресованих. Завдяки такій системі можна було з’ясувати, чи відбувала людина покарання, за якою статтею та в якому виправному закладі.

У перші роки введення масової паспортизації населення великих міст значно скоротилося. Міліція перевіряла документи на вулицях, усіх безпаспортних депортували, часто – засуджували до таборів. Так протягом 1933 року у Москві затримали майже 86 тисяч безпаспортних, ще понад 60 тисяч отримали відмову у видачі документа. Із Ленінграду виселили 5 тисяч безпаспортних і майже 100 тисяч дістали відмову. Треба зазначити, що всі попередні приписи про право на проживання у містах скасували, тобто, навіть якщо люди мали місце проживання і роботу, наприклад, у Москві, вони все одно могли залишитися без паспорта і бути примусово виселені за 100-кілометрову зону від великих міст Союзу.

У 1940 році контроль над громадянами набув тотального рівня. Тепер заборонялося переходити з одного місця роботи на інше без офіційного документа про переведення. Запровадили навіть кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі від 2 до 4 років. Відтепер законно можна було переселити людину у будь-яке місто та змусити працювати у будь-якій установі. А мешканці сіл СРСР залишалися буквально безправними кріпаками у руках радянської влади аж до 1974 року. Тільки тоді Рада Міністрів видала постанову, згідно з якою усі без винятків громадяни мали право на паспорт.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: У Росії відроджують піонерський рух

17.01.2018
Загрузка...

Дивіться на ICTV


Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору