УКР
УКР

Video: Навіщо радянська влада систематично глушила західні радіостанції

«Є звичай на Русі, вночі слухать Бі-Бі-Сі!» Так у Радянському Союзі жартували про хобі мільйонів – потайки слухати заборонені західні радіостанції. Чим заманювали західні ЗМІ радянського пролетаря, і чому влада так боялася закордонних «голосів»?

Маленьке українське селище. На годиннику – о пів на п’яту ранку. Група молодих людей крутить радіоприймач. Сьогодні їм пощастило. Незважаючи на шум, голос ведучого можна розібрати. Умить з вуст диктора радіо «Голос Америки» лунає страшна звістка – на Чорнобильській АЕС сталася ядерна аварія. Українські слухачі не ймуть віри. Про катастрофу вони дізналися від іноземного радіо, у той час як в СРСР про трагедію – ані слова. Лише через кілька днів про Чорнобильську аварію на радянському телебаченні обмовилися скупими п’ятьма реченнями.

Дізнатися про якісь надзвичайні події в СРСР, стан здоров’я лідерів Компартії та що відбувається у світі – для радянських громадян стало можливим завдяки мовленню радіо країн Заходу. У СРСР іноземні радіостанції зневажливо прозвали «ворожими голосами». Їх звинувачували у пропаганді, брехні та нав’язуванні західних цінностей. Але для мільйонів громадян країни Рад «ворожі голоси» залишалися єдиним джерелом інформації, аби з’ясувати, що насправді коїться у них в країні.

«Радіовійни» розгорілися після Другої світової війни, коли відносини між Заходом та Радянським Союзом геть зіпсувалися. Із 1949 року Москва почала систематично глушити іноземні радіо. Під гарячу руку Кремля тоді потрапило 35 «ворожих» станцій, зокрема «Голос Америки», «Радіо Свобода», «Deutsche Welle», «BBC». Вони вели мовлення спершу російською, а потім і мовами народів СРСР. Програвати в інформаційній війні Заходу радянські керманичі наміру не мали. Тому у країні, де не вистачало продовольства та одягу, побудували понад тисячу спеціалізованих станцій. Вони заглушували радіосигнал у радіусі сотні кілометрів. Крім того, на хвилі західних радіостанцій начебто ненароком почали накладатися радянські, як-от радіо «Маяк» чи «Промінь».

Щорічно СРСР витрачав 150 мільйонів доларів, аби заглушити «ворожі голоси». Тоді як загальний бюджет, скажімо, «Радіо Свобода» був у 5 разів менший. І хоча на глушіння виділяли значні кошти, люди знаходили способи слухати заборонені хвилі. Хтось встановлював на приймачі спеціальні кварцові фільтри та хитромудрі антени. А ті, хто менше розумівся у технічних премудростях, просто вирушали на дачу – і на відстані уже 20 кілометрів від великого міста, у часовий проміжок з 4 до 5 ранку, слухали улюблені передачі. Адже саме в цей час шум суттєво послаблювався. З тією ж метою туристи брали в походи радіоприймачі: у лісі «ворожі голоси» ловилися краще.

Щотижнева аудиторія «ворожих голосів» досягала 30 мільйонів або 15% дорослого населення СРСР. Основними слухачами були радянська інтелігенція та молодь. Однією з найпопулярніших програм були «Рок-посіви» на російськомовному «BBC». Її незмінний ведучий Сєва Новгородцев знайомив зі світовою рок-музикою мільйони слухачів, які проживали за «залізною завісою». Завдяки цій програмі у СРСР дізналися про такі легендарні гурти, як «Queen», «Deep Purple», «Pink Floyd» і «Led Zeppelin».

Лише у листопаді 1988 року Радянський Союз припинив глушити західні радіостанції. Нині ж деякі колишні глушилки, як на київській Лисій горі, використовують за іншим призначенням – як ретранслятори мобільного зв’язку. Та через високу вартість демонтажу більшість колишніх глушилок залишаються на бойовому посту, нагадуючи про страшну епоху «залізної завіси», яка ізолювала радянських громадян від усього цивілізованого світу.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: СРСР крав гімни у нацистів

Навіщо радянська влада систематично глушила західні радіостанції

0 - 0 Коментувати

«Є звичай на Русі, вночі слухать Бі-Бі-Сі!» Так у Радянському Союзі жартували про хобі мільйонів – потайки слухати заборонені західні радіостанції. Чим заманювали західні ЗМІ радянського пролетаря, і чому влада так боялася закордонних «голосів»?

Маленьке українське селище. На годиннику – о пів на п’яту ранку. Група молодих людей крутить радіоприймач. Сьогодні їм пощастило. Незважаючи на шум, голос ведучого можна розібрати. Умить з вуст диктора радіо «Голос Америки» лунає страшна звістка – на Чорнобильській АЕС сталася ядерна аварія. Українські слухачі не ймуть віри. Про катастрофу вони дізналися від іноземного радіо, у той час як в СРСР про трагедію – ані слова. Лише через кілька днів про Чорнобильську аварію на радянському телебаченні обмовилися скупими п’ятьма реченнями.

Дізнатися про якісь надзвичайні події в СРСР, стан здоров’я лідерів Компартії та що відбувається у світі – для радянських громадян стало можливим завдяки мовленню радіо країн Заходу. У СРСР іноземні радіостанції зневажливо прозвали «ворожими голосами». Їх звинувачували у пропаганді, брехні та нав’язуванні західних цінностей. Але для мільйонів громадян країни Рад «ворожі голоси» залишалися єдиним джерелом інформації, аби з’ясувати, що насправді коїться у них в країні.

«Радіовійни» розгорілися після Другої світової війни, коли відносини між Заходом та Радянським Союзом геть зіпсувалися. Із 1949 року Москва почала систематично глушити іноземні радіо. Під гарячу руку Кремля тоді потрапило 35 «ворожих» станцій, зокрема «Голос Америки», «Радіо Свобода», «Deutsche Welle», «BBC». Вони вели мовлення спершу російською, а потім і мовами народів СРСР. Програвати в інформаційній війні Заходу радянські керманичі наміру не мали. Тому у країні, де не вистачало продовольства та одягу, побудували понад тисячу спеціалізованих станцій. Вони заглушували радіосигнал у радіусі сотні кілометрів. Крім того, на хвилі західних радіостанцій начебто ненароком почали накладатися радянські, як-от радіо «Маяк» чи «Промінь».

Щорічно СРСР витрачав 150 мільйонів доларів, аби заглушити «ворожі голоси». Тоді як загальний бюджет, скажімо, «Радіо Свобода» був у 5 разів менший. І хоча на глушіння виділяли значні кошти, люди знаходили способи слухати заборонені хвилі. Хтось встановлював на приймачі спеціальні кварцові фільтри та хитромудрі антени. А ті, хто менше розумівся у технічних премудростях, просто вирушали на дачу – і на відстані уже 20 кілометрів від великого міста, у часовий проміжок з 4 до 5 ранку, слухали улюблені передачі. Адже саме в цей час шум суттєво послаблювався. З тією ж метою туристи брали в походи радіоприймачі: у лісі «ворожі голоси» ловилися краще.

Щотижнева аудиторія «ворожих голосів» досягала 30 мільйонів або 15% дорослого населення СРСР. Основними слухачами були радянська інтелігенція та молодь. Однією з найпопулярніших програм були «Рок-посіви» на російськомовному «BBC». Її незмінний ведучий Сєва Новгородцев знайомив зі світовою рок-музикою мільйони слухачів, які проживали за «залізною завісою». Завдяки цій програмі у СРСР дізналися про такі легендарні гурти, як «Queen», «Deep Purple», «Pink Floyd» і «Led Zeppelin».

Лише у листопаді 1988 року Радянський Союз припинив глушити західні радіостанції. Нині ж деякі колишні глушилки, як на київській Лисій горі, використовують за іншим призначенням – як ретранслятори мобільного зв’язку. Та через високу вартість демонтажу більшість колишніх глушилок залишаються на бойовому посту, нагадуючи про страшну епоху «залізної завіси», яка ізолювала радянських громадян від усього цивілізованого світу.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: СРСР крав гімни у нацистів

24.01.2018
Загрузка...

Дивіться на ICTV


Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору