УКР
УКР

Video: Навіщо в СРСР масово знищували кобзарів?

Музика – це потужна зброя. Керівники СРСР це добре розуміли і тому у 30-х роках масово знищували українських кобзарів. Чому Сталін так боявся цих музикантів?

Холодний зимовий ранок 1930 року. На залізничній станції Козача Лопань, поблизу Харкова, у нашвидкуруч виритих траншеях лежить з півтисячі понівечених тіл. Поруч з ними – розтрощені на друзки музичні інструменти. Місцеві жителі, всупереч заборонам, крадькома вночі ховають нескорених ворогів радянської влади – незрячих кобзарів.

У грудні 1930 року до Харківського оперного театру з усієї України прибували кобзарі. Їх запросили брати участь у творчому змаганні, аби найкращі потім виступили перед Сталіним на концерті у Москві. Та щойно кобзарі зібралися у театрі, на них чекала химерна картина: єдиними глядачами виявилися працівники спецслужб СРСР. Сліпих старців-музикантів та їхніх малолітніх поводирів відвезли на залізницю, завантажили у вагони для тварин, вивезли з Харкова і розстріляли. Тіла закидали вапном і присипали землею. Операція радянської влади зі знищення всього українського набирала обертів.

Після Жовтневого перевороту у 1917 році більшовики одразу ж кинулися ліпити образ радянської людини – покірної комуністичній ідеології. Для цього потрібно було знищити національну ідентичність – мову, історію та культуру поневолених народів. Тому з перших днів радянської влади в Україні кобзарі стали мішенню для переслідувань. Вони нагадували про героїчне та вільне минуле козацької України, розповідали правду про режим більшовиків. А своєю зброєю – кобзою і душевними піснями – підіймали народ на спротив.

Особливої популярності гра кобзи набула в часи козацтва. Найвідоміший приклад – козак Мамай. Після того, як Катерина ІІ знищила у 1775 році Запорізьку Січ, кобзарі стали мандрівними музикантами. Ще у царські часи поліція надсилала до Петрограда рапорти, мовляв, кобзарі несуть загрозу російській владі в Україні. Тому, за Емським указом 1876 року, кобзарям і бандуристам забороняли виступати на сцені. Правоохоронці нещадно лупцювали кобзарів, які наважувалися бодай на ринку співати пісень. Справу російських царів продовжили і більшовики.

У 1925 році з’явилася постанова ЦК ВКП (б) – кобзарів зобов’язали реєструвати свій музичний інструмент у відділах міліції та затверджувати репертуар. За найменше порушення – кидали за ґрати та конфісковували кобзи. Більшовики називали кобзарів «неблагонадійними націоналістичними елементами». У буцегарнях з ними проводили виховні роботи та намагалися домовитися: мовляв, прославляйте у піснях радянську владу – і вас пальцем ніхто не зачепить. До цькування народних музикантів долучили і пресу. На шпальтах пропагандистських газет незрячі кобзарі поставали як скиглії та шахраї, які своїм старомодним мотлохом лишень виклянчують гроші у трудящих. Одночасно радянська влада зобов’язала українські музичні фабрики суттєво збільшити випуск так званих ідеологічно правильних інструментів – гармошок і балалайок. Та бажаного результату ці заборони більшовикам не принесли. Народну любов до кобзарів знищити не вдавалося. Тому Сталін, який маніакально боявся будь-якої критики та опонентів, поклався на свій улюблений метод – розстріл без суду і слідства. Так кривава розправа над кобзарями стала прелюдією до геноциду українців – Голодомору 1932-33 років.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: Уся правда про «російську Жанну д’Арк»

Навіщо в СРСР масово знищували кобзарів?

0 Коментувати

Музика – це потужна зброя. Керівники СРСР це добре розуміли і тому у 30-х роках масово знищували українських кобзарів. Чому Сталін так боявся цих музикантів?

Холодний зимовий ранок 1930 року. На залізничній станції Козача Лопань, поблизу Харкова, у нашвидкуруч виритих траншеях лежить з півтисячі понівечених тіл. Поруч з ними – розтрощені на друзки музичні інструменти. Місцеві жителі, всупереч заборонам, крадькома вночі ховають нескорених ворогів радянської влади – незрячих кобзарів.

У грудні 1930 року до Харківського оперного театру з усієї України прибували кобзарі. Їх запросили брати участь у творчому змаганні, аби найкращі потім виступили перед Сталіним на концерті у Москві. Та щойно кобзарі зібралися у театрі, на них чекала химерна картина: єдиними глядачами виявилися працівники спецслужб СРСР. Сліпих старців-музикантів та їхніх малолітніх поводирів відвезли на залізницю, завантажили у вагони для тварин, вивезли з Харкова і розстріляли. Тіла закидали вапном і присипали землею. Операція радянської влади зі знищення всього українського набирала обертів.

Після Жовтневого перевороту у 1917 році більшовики одразу ж кинулися ліпити образ радянської людини – покірної комуністичній ідеології. Для цього потрібно було знищити національну ідентичність – мову, історію та культуру поневолених народів. Тому з перших днів радянської влади в Україні кобзарі стали мішенню для переслідувань. Вони нагадували про героїчне та вільне минуле козацької України, розповідали правду про режим більшовиків. А своєю зброєю – кобзою і душевними піснями – підіймали народ на спротив.

Особливої популярності гра кобзи набула в часи козацтва. Найвідоміший приклад – козак Мамай. Після того, як Катерина ІІ знищила у 1775 році Запорізьку Січ, кобзарі стали мандрівними музикантами. Ще у царські часи поліція надсилала до Петрограда рапорти, мовляв, кобзарі несуть загрозу російській владі в Україні. Тому, за Емським указом 1876 року, кобзарям і бандуристам забороняли виступати на сцені. Правоохоронці нещадно лупцювали кобзарів, які наважувалися бодай на ринку співати пісень. Справу російських царів продовжили і більшовики.

У 1925 році з’явилася постанова ЦК ВКП (б) – кобзарів зобов’язали реєструвати свій музичний інструмент у відділах міліції та затверджувати репертуар. За найменше порушення – кидали за ґрати та конфісковували кобзи. Більшовики називали кобзарів «неблагонадійними націоналістичними елементами». У буцегарнях з ними проводили виховні роботи та намагалися домовитися: мовляв, прославляйте у піснях радянську владу – і вас пальцем ніхто не зачепить. До цькування народних музикантів долучили і пресу. На шпальтах пропагандистських газет незрячі кобзарі поставали як скиглії та шахраї, які своїм старомодним мотлохом лишень виклянчують гроші у трудящих. Одночасно радянська влада зобов’язала українські музичні фабрики суттєво збільшити випуск так званих ідеологічно правильних інструментів – гармошок і балалайок. Та бажаного результату ці заборони більшовикам не принесли. Народну любов до кобзарів знищити не вдавалося. Тому Сталін, який маніакально боявся будь-якої критики та опонентів, поклався на свій улюблений метод – розстріл без суду і слідства. Так кривава розправа над кобзарями стала прелюдією до геноциду українців – Голодомору 1932-33 років.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: Уся правда про «російську Жанну д’Арк»

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

27.02.2018 19:00
Завантаження...

Ведучі каналу

    Поки що немає матеріалів ...

Дивіться на ICTV


Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: