Про неї знімають фільми, її ім’ям називають вулиці та навіть астероїди. Вона була першою жінкою, якій присвоїли звання «Герой СРСР». Зою Космодем’янську називають «російською Жанною д’Арк». Та усе, що ми знаємо про неї, виявилося лише красивим міфом Сталіна.
Це трапилося холодного листопада 1941 року поблизу Москви. Солдати гітлерівської Німеччини, зігнавши селян на центральну площу, ведуть на страту полонену партизанку – Зою Космодем’янську. На грудях у дівчини табличка з написом «Палій». 18-річна Зоя відважно дивиться нацистам в очі і виголошує перед шибеницею свою останню промову.
«Мені не страшно помирати. Це щастя – вмерти за свій народ! Скільки нас не вішайте, всіх не перевішаєте. Нас 200 мільйонів!» – вигукувала Зоя.
Так нацисти поквиталися із «російською Жанною д’Арк». Страшні муки дівчини були карою за диверсії. Зоя, будучи партизанкою, крадькома підпалювала хати, де жили окупанти. Та одного разу нацисти таки спіймали Зою «на гарячому» і влаштували їй пекельні тортури. Завдяки газеті «Правда» про подвиг хороброї дівчини дізнався увесь Радянський Союз. Космодем’янська стала першою жінкою, яку нагородили званням «Герой СРСР». Але у 90-х, коли архіви розсекретили, стала відома гірка правда, чим насправді займалася Зоя в роки німецької окупації.
Осінь 1941 року. Танкові дивізії Вермахту рвуться до Москви. Червона армія намагається стримати ворога усіма можливими засобами. Серед них – і тактика «випаленої землі». За наказом Сталіна, усі населені пункти в тилу ворога у радіусі 100 кілометрів спалювали дотла. Для цього залучали авіацію та партизанські загони. Сталін йшов на такі жертви, аби лишень ворогу нічого цінного бува не дісталося. А от що робити жителям цих населених пунктів та куди їм подітися без хат у морози -15, цього добросердний Йосип Вісаріонович не вказав.
Так як усіх чоловіків мобілізували на фронт, партизанські диверсійні групи створювали з підлітків. В одну з таких потрапила і Зоя Космодем’янська. У дівчини були серйозні проблеми зі здоров’ям: вона захворіла на менінгіт, який дав ускладнення. У Зої діагностували тяжку форму шизофренії. Замість школи більшість часу дівчина проводила у психіатричних лікарнях. Коли ж почалася війна, до партизанських загонів гнали усіх і на здоров’я уваги не звертали. У кінці листопада 1941-го диверсійну групу Зої перекинули до Московської області. За покликом партії ці молоді людини активно палили села, які захопили нацисти. Аж поки за справу не взялася Зоя.
Космодем’янська потайки втекла з групи і попрямувала у село Петріщево. На той час солдати Вермахту його ще не захопили. Зоя встигла підпалити дві хати, після чого її спіймали розлючені селяни і вчинили над дівчиною самосуд. Коли ж почалося розслідування вбивства, місцеві спершу говорили, що це, мовляв, справа рук нацистів. Та приховати злочин їм не вдалося. Утім, історію партизанки Зої блискавично підхопила газета «Правда». А спецслужби вчасно вилучили всі компрометуючі матеріали зі справи. У роки війни пропагандистська машина СРСР як ніколи потребувала героїв, готових на все заради Сталіна. Так Зоя Космодем’янська стала символом цілої радянської епохи. Епохи тотальної брехні.
Про неї знімають фільми, її ім’ям називають вулиці та навіть астероїди. Вона була першою жінкою, якій присвоїли звання «Герой СРСР». Зою Космодем’янську називають «російською Жанною д’Арк». Та усе, що ми знаємо про неї, виявилося лише красивим міфом Сталіна.
Це трапилося холодного листопада 1941 року поблизу Москви. Солдати гітлерівської Німеччини, зігнавши селян на центральну площу, ведуть на страту полонену партизанку – Зою Космодем’янську. На грудях у дівчини табличка з написом «Палій». 18-річна Зоя відважно дивиться нацистам в очі і виголошує перед шибеницею свою останню промову.
«Мені не страшно помирати. Це щастя – вмерти за свій народ! Скільки нас не вішайте, всіх не перевішаєте. Нас 200 мільйонів!» – вигукувала Зоя.
Так нацисти поквиталися із «російською Жанною д’Арк». Страшні муки дівчини були карою за диверсії. Зоя, будучи партизанкою, крадькома підпалювала хати, де жили окупанти. Та одного разу нацисти таки спіймали Зою «на гарячому» і влаштували їй пекельні тортури. Завдяки газеті «Правда» про подвиг хороброї дівчини дізнався увесь Радянський Союз. Космодем’янська стала першою жінкою, яку нагородили званням «Герой СРСР». Але у 90-х, коли архіви розсекретили, стала відома гірка правда, чим насправді займалася Зоя в роки німецької окупації.
Осінь 1941 року. Танкові дивізії Вермахту рвуться до Москви. Червона армія намагається стримати ворога усіма можливими засобами. Серед них – і тактика «випаленої землі». За наказом Сталіна, усі населені пункти в тилу ворога у радіусі 100 кілометрів спалювали дотла. Для цього залучали авіацію та партизанські загони. Сталін йшов на такі жертви, аби лишень ворогу нічого цінного бува не дісталося. А от що робити жителям цих населених пунктів та куди їм подітися без хат у морози -15, цього добросердний Йосип Вісаріонович не вказав.
Так як усіх чоловіків мобілізували на фронт, партизанські диверсійні групи створювали з підлітків. В одну з таких потрапила і Зоя Космодем’янська. У дівчини були серйозні проблеми зі здоров’ям: вона захворіла на менінгіт, який дав ускладнення. У Зої діагностували тяжку форму шизофренії. Замість школи більшість часу дівчина проводила у психіатричних лікарнях. Коли ж почалася війна, до партизанських загонів гнали усіх і на здоров’я уваги не звертали. У кінці листопада 1941-го диверсійну групу Зої перекинули до Московської області. За покликом партії ці молоді людини активно палили села, які захопили нацисти. Аж поки за справу не взялася Зоя.
Космодем’янська потайки втекла з групи і попрямувала у село Петріщево. На той час солдати Вермахту його ще не захопили. Зоя встигла підпалити дві хати, після чого її спіймали розлючені селяни і вчинили над дівчиною самосуд. Коли ж почалося розслідування вбивства, місцеві спершу говорили, що це, мовляв, справа рук нацистів. Та приховати злочин їм не вдалося. Утім, історію партизанки Зої блискавично підхопила газета «Правда». А спецслужби вчасно вилучили всі компрометуючі матеріали зі справи. У роки війни пропагандистська машина СРСР як ніколи потребувала героїв, готових на все заради Сталіна. Так Зоя Космодем’янська стала символом цілої радянської епохи. Епохи тотальної брехні.
Відкрити на окремій сторінці 